Спершу з'явилась Ягна. Тодi настало перше перевтiлення Ягни:
Велес iз телям у руках,
Рода з житом у руках,
Морана з вороном у руках.
Iснувало воно так довго, що ми цього не можемо собi уявити.
Тодi настало друге перевтiлення Ягни:
Велес став Папою з мечем у руках,
Рода стала Славою з лелекою у руках,
Морана стала Ямою з петлею в руках.
Iснувало воно так довго, що ми цього не можемо собi уявити. Тодi
настало трет╨ перевтiлення Ягни:
Папа став Дарбогом iз Перуном у руках,
Слава стала Даною iз лебедем у руках,
Яма стала Дудем з покривалом у руках.
Цих дев'ять перевтiлень Ягни-Тепло-Оранти звуться дев'ятьма Перунами. З
перших трьох перевтiлень: Велеса, Папи i Даждя - постало Диво iз планетами i
зорями. З других трьох перевтiлень - Роди, Слави i Дани - постала земля,
вода, рослини i тварини. З третiх трьох перевтiлень - Морани, Ями i Дудя -
постав Той свiт, або Тло. Вiд роз'╨днання на три свiти - Небо, Землю i Тло -
Ягна народила Тар'ягна. Буква "Т" означа╨ Тло, невидимий, але завжди
присутнiй Той свiт, корiнь "АР" означа╨ землю, змiшану з водою, корiнь "ЯГН"
- животворний вогонь, а разом - це живе людське одухотворене тiло.
Лягти на спину, розкинувши руки i ноги в сторони. Очi заплющити, долонi
згорнути в кулаки. Пiд час казання намагатися чим ширше розставити ноги.
Казання перше
Родо-Богине, ти -- животворний вогонь, ти -- мiнлива i всеприсутня. В
кожнiй билинi, у кожнiй комашцi, у кожнiй звiринi, у кожнiй людинi твiй
животворний вогонь.
Животворному вогневi я вклоняюся, Родо, творячи тобi сво╨ казання. Тому
вогню, який ласкаво буя╨ помiж вогнем бiлим, свiтлим i вогнем спопеляючим.
Твiй вогонь -- це вогонь нiжностi, творення i народження. Це вогонь, який
спiвживе iз живою водою, це водяний вогонь, ти -- Дана-Рода.
Слава тобi, Родо-Дивна-Жива!
Родо, ти трима╨ш житнiй колосок у руцi, ти -- саме Життя, розлите в
небi, на землi i пiд землею. Ти -- Життя, розлите у водах i глибинах. Родо,
ти -- життя родових вод. Ти -- жито, пшениця, овес, гречка, просо -- всяка
пашниця. Ти -- святий хлiб на столi, ти наша щоденна пожива, ти -- молоко,
яке влива╨ться до рота наших немовлят, телят i звiрят. Ти кришиш,
перемелю╨ш, оживля╨ш холодний камiнь, у якому вогонь дуже мiцно заснув. Ти
-- вологий подув вiтру Стрибожича, вiд якого зволожу╨ться камiнь i
вкрива╨ться зеленим мохом, ти -- найдрiбнiша живинка безмежних вод, якi без
тебе були б мертвими. Ти -- Життя, яке повзе, росте, плететься, буя╨, лiта╨,
бiга╨, стриба╨, пiдноситься, цвiте, квiтне i зав'язу╨ться у зародки, плоди,
насiння i безкiнечнiсть. Слава тобi, Родо, ти -- Жива, ти -- Рожаниця.
Слава!
До Морани
Поза
Лягти на спину, скласти руки на грудях, заплiвши пальцi, приплющити
очi, ноги звести докупи в одну лiнiю, носки не витягувати, розслабитись i
думати про Смерть.
Морано, володарка холодного пiвнiчного вiтру, бiлого снiгу i блискучого
льоду. Ти -- межа для живого, ти -- холод, який зацiплю╨, присипля╨,
заколису╨. Ти -- противага вогню, його опора, ти -- безкiнечна галерея
холоду, холодних бур i холоду тихого, безвiтряного, космiчного. Ти --
оболонка для тепла. Ти -- безмежний, холодний, вiчний спокiй i холодна
мовчанка. Ти -- безмежний страх, тремтiння, холод душi, нудьга душi, лiд
душi i снiг поза шкiрою.
Слава тобi, Морано, ти -- Тьма, ти -- Морок!
Сiсти, згорнувши ногу на ногу i руки на грудях, випрямити хребет i шию,
приплющити очi. Пiд час казання зосередити зусилля, яксильнiше випнувши
вперед сонячне сплетiння, намагаючись з'╨днати лiктi за спиною, а долонi
притуливши до соскiв грудей.
Казання перше
Папо, ти -- i зоряне небо, ти i денне сонячне небо. Ти -- батько, ти --
батько всiх батькiв, ти -- Тар'ягн.
Папо, ти охоронець всiх угiдь, всiх земель, всiх землеробiв. Будь
ласкавим до мене. Ти -- кошара для хмар, ти -- сагайдак для блискавок i
роздолля для грому.
Ти -- наш хлiб на столi, i нашi дiти кажуть на тебе -- Папа.
Оберiгай нашi ниви, сади i луки. Оплодотвори наше жито, пшеницю, i
ячмiнь, i овес, i просо, i картоплю, i яблунi, i грушi, i вишнi, i кожне
дерево, i кожну билину. Дай батькам мого народу i менi мiцну чоловiчу
наснагу i хiть до жiнок. Щоб наше плем'я, наш рiд, наш народ був численним,
дужим i мужнiм.
Слава тобi, Папо, ти -- Тар'ягн, ти -- Небо!
Стати на весь зрiст, п'яти стулити, а носки розвести. Пiдняти обидвi
руки вгору в сторони, розчепiривши долонi, лице пiдняти до неба, приплющивши
очi. Пiд час казання руки тягнути вгору, долонi розслабити.
Ямо, ти -- володарка печер, шахт i покладiв. Бережеш золото, срiбло,
вугiлля, нафту i рiзнi коштовнi каменi. Володарка пiдземель, погребiв i
льохiв. Зберiгач зерна, картоплi i капусти, бурякiв i моркви. Ти -- дух
тунелiв i пiдземних вод. Ти -- та╨мниця землi. Ямо, будь милостивою зi мною,
коли я лiзу в шахту, зберiгай мiй харч, коли ховаю його в льох вiд спеки,
оберiгай мою воду, коли я копаю криницю.
Слава тобi, Ямо, вта╨мничена у сховища, пiдземнi скарби, землянi плоди,
якi зростають менi на спожиток.
Будь милостивою, Ямо, ти -- лоно рiчок, ти -- Бережа.
Лягти на спину, заплести руки, зчепивши пальцi над головою, голову
повернути, намагаючись дивитись на землю. Пiд час казання напружувати лише
шию у поворотi голови.
Лягти на правий бiк, пiдтягнути ноги, руками обхопити колiна. Колiна
пiдтягувати руками до голови, а голову нахиляти до колiн. Намагатися
скрутитися у найменшу грудочку, уявити себе малим, i ще меншим, i зовсiм
малим зародком початку.
Казання перше
Дудю, ти -- теплий вогонь без свiтла, ти -- рiвновага вогню i холоду,
ти -- межа до безмежжя. Ти -- ласкавий Дiдо, який охороня╨ наш сон, i
зачаття, i народження. Ти -- добрий Бог нашого дому, ти -- Домовик. Ти --
охоронець сiмейного щастя i тепла. Ти -- мирний сон вiдпочинку, ти -- одне з
найбiльших благ для людей, яке нам подарувала Ягна.
Ходи, Дудю, по нашiй оселi тихим мирним сном i готуй умиротворену сном
душу для пробудження свiтлим ранком.
Слава тобi, Дудю, ти -- Дiм, ти -- Добробут Дому! Слава!
Тарiйське вiйсько на чолi з князем Артуром i урартiйське вiйсько на
чолi з царем Русом розбили ассирiйське вiйсько. У цiй битвi загинув i
ассирiйський цар Саргон Другий.
Позичай мудрiсть, а Бога свого май. Людей без вiри у свого Бога в душi
Бог прирiка╨ служити iншим. Справдi мудрий нiколи не вiдмовиться вiд вiри
предкiв.
Хвороби, злиднi, глупота i муки -- це все нам за провини нашi.
Страх перед Богом живе у душi людей. Найкраща, найбезкорисливiша,
найсвiтлiша i найповнiша форма благочестя Богу -- суть у тому, щоб завжди у
думках, на словах i на дiлi шанувати його щиро, чисто i безпорочно.
Роксоланськi мисливцi загнали чарiвного Оленя, i вiн перейшов через
Сиваш у Крим. З того часу шлях Оленя став зватись "Переправа Бика" або
"Боспор". За Оленем рушило плем'я роксоланiв-гунiв. Так вони знайшли пряму
дорогу на Крим, а не в обхiд Меотiди (Азовського моря), як ранiше.
Таким чином, внаслiдок намови Рандвера його дядько Вiнiтарiй став
королем готiв замiсть Германа. Вiн пiшов вiйною проти волинян, якi перестали
платити данину готам-германцям, i у першiй битвi був розбитий об'╨днаними
силами волинян, галичан i слов'ян.
Великий князь тар'ягнiв Ант з усiм вiйськом перейшов на римський берег
Дунаю, напав на Тракiю i багато римлян пограбував i обернув у рабство,
женучи поперед себе додому.
Дарбог приводить людей до порядку,
утриму╨ Диво i Землю,
Дарбог очей не змика╨, огляда╨ арiйцiв,
тож йому узливання тоуку щедре.
Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена,
хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю,
буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтрима╨,
не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька.
Без хвороб, радiючи силi, яку да╨ Дарбог,
рiшуче займаючи житт╨вий простiр,
живучи за заповiтами Дарбожими,
хай буде для нас вiн милостивим.
Дарбог, достойний пошанування,
народився князем з прийнятною владою,
хай буде до нас милостивий i доброзичливий,
а ми йому шанобливе слово скажемо.
До великого Бога треба звертатись з поклоном,
вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву,
тому для цього дивного Дарбога
бризнiть у вогонь трохи чар-трунку.
Тар'я!
Ось променi везуть Бога,
щоб усi iстоти побачили Сонце,
Зiрки зникають вiд його свiтла, --
далеко променi сягнули.
Розтинаючи простiр на свiтле i темне,
всiма видимий свiтло творить,
дару╨ нам свiтовiдчуття,
в кожного вiд того душа трiпоче.
Боже! Обернений до родiв Божих,
обернений до людей,
ти сходиш ласкавий до всiх,
ти -- око Дива.
Це Ярило дивиться на тих, хто працю╨,
вiн переходить Диво -- широкий темний простiр,
мiряючи днi i ночi невпинно,
дивиться на поколiння людей.
Сiм рудих кобил його везуть
полум'яноволосого на колiсницi,
о Свiт-Бог, тебе здалеку видко:
запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю.
Радо вони везуть його,
аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче,
на Сур-Ра, Бога серед Богiв,
ми пiзнали вишн╨ свiтло.
Тар'я!
Це Тар'ягну я славу спiваю,
холю коня, щоб на перегонах перемогти,
щоб пошанувати лицаря благодiйного,
приборкувача поселень -- його слава всесутня.
Це йому Папа виточив гарпуна,
що як блискавка ворога вража╨,
цим гарпуном вiн Змiя витнув,
той, хто напада╨, ╨ напасник-переможець.
В матерi Ягни й Дарбога-батька снаги i сили набрався,
це вiн страву смачну зварив i вполював кабана на смаженю,
це йому жiнки Богинi i Богiв жiнки
пiсню Слави, наче килим, зiткали.
Це його велич виходить за межi Землi i Дива,
це вiн безмежний усе обняв,
несамовитий забiяка-переможець переможних,
одухотворений для борнi, вiн суть борня.
Тiльки Тар'ягн сво╨ю можнiстю зборов Змiя,
розрубав на частини, рiки звiльнив,
корiв молочних з неволi випустив,
якi побiгли водою назустрiч Славi.
Це вiн роздiлив гарпуном озера запертi
на тисячi потокiв, якi до моря ринули,
роздiлив, наче жертовного бика по суглобах,
подiлив води на криницi, рiки i озера.
З переляку перед народженням Тар'ягна
тремтiли гори, Диво i Земля,
вiн долонi простер, голосно славлячи Ягну,
готовий на подвиг в iм'я прийдешнiх.
Тар'ягну була дана влада i вiн володар,
бо, крiм нього, нiхто Змiя не мiг збороти,
це вiн Тьму розвiяв i засiяв Сва,
бо вiн у змаганнях на конях завжди переможець.
Для Тар'ягна, володаря колiсниць i коней буланих,
весь Славу склада╨ у молитвах вдячностi,
дай i менi натхнення разом зi скарбами,
хай наступить день новий, сонцедарний.
Тар'я!
Тар'ягне, господарю сильних чоловiкiв,
великих удач i перемог,
ти ма╨ш багато корiв молочних,
на вбивство ворогiв напучу╨ш.
Перуни, iдiть з нами до бою для пiдсилення
за тими, в кого багатство i щастя,
за тими, хто в бою перемага╨,
знищуючи ворога i беручи здобич.
Налаштуй нас на достаток добр,
о Тар'ягн, Бог сильних,
разюче блискаючий, охоронець потомства,
смiливий, вiдчайдушний i несамовитий.
Вiн сотворив усiх iстот,
сотворив пошанування для Богiв,
коханець Слави, Звитяги i Хвали.
Не допусти, Тар'ягне, до нас
нi нудьги, нi страху, нi зради,
нi немочi, нi наруги, бо ти син сили,
заступи вiд злих чарiв i наговорiв.
Дай нам в нагороду сильне потомство,
о Тар'ягне, поборник поборених,
дай нам достаток i багатство,
могутнiй у пристрастi i славi Бог.
Тар'я!
44. ДО ТАР'ЯГНА
Ягна, Зоря, Божистий кiнь,
вас заклика╨ вдосвiта волхв-спiвець,
хай почу╨ нас Сварго, той, хто сiя╨,
i тi, хто присутнiй при священнодiйствi.
О Тар'ягн, три сили в тебе, тро╨ жител,
три язики полум'я у народженого законом,
три тiла в тебе, уподобанi Богами,
охороняй нас в наших молитвах.
О Тар'ягне-Ярило, у тебе багато iмен,
ти всеволодар, ти самосутнiй i безсмертний,
а те, що ти володi╨ш чудесною силою,
то вiд Ягни, бо ти ╨ Бог вiд Бога.
Бог Тар'ягн ╨ вождь Божистого народу арiйцiв,
бо вiн п'╨ полум'я i пiдтриму╨ закон,
вiн убивця ворогiв древнiй i всезнаючий,
пiдтрима╨ в скрутну хвилину того, хто славить Ягну.
Божистий кiнь, Вогонь, Дивний волхв,
син Матерi, Батька, Бога-творця,
славимо тебе, поливаючи дрова тоуком.
Тар'я!