Михайло Коцюбинский. Ц╡пов'яз
---------------------------------------------------------------
OCR: Олег Волков
Source: Повно Собранi╨ Творiв, Наукова Думка, 1974
Origin: http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/
---------------------------------------------------------------
Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свЁжЁй рЁллЁ, йшов за
плугом парубок Семен Ворон. СивЁ круторогЁ воли, помахуючи рогатими
головами, поспЁшались з гори в долину на спочинок, бо Семен нинЁ трохи
припЁзнився, доорюючи панський лан. СправдЁ, було нерано. ОсЁнн╨ сонце давно
вже сховалось за горою, забрало з собою й промЁння; лиш холодне небо кидало
на чорну землю блакитне сяйво, дихало холодом й вогкЁстю.
Сумна та непривЁтна картина була перед очима в Семена: справа Ё злЁва,
скЁльки оком захопиш, чорнЁли свЁжою рЁллею зоранЁ на зяблю гори, а в ярах
та видолинках було ще чорнЁше, ще сумнЁше... Десь далеко, край небосхилу,
здЁймалась сива Ёмла, виповняла повЁтря... Чорними ярами покотився бЁлий
туман, одежа вкрилась дрЁбненькою росою... Вогкий холод зцЁплював кров у
жилах, доймав до костей... ВгорЁ - темне, непривЁтне небо, долЁ - холодна,
мокра земля Ё бЁльш нЁчого...
╡ втома вЁд цЁлоденно© важко© працЁ, Ё холод, Ё ся сумна картина
мимохЁть насували мрЁю про теплу хату, гарячу страву, суху постЁль, а
СеменовЁ якраз треба було ночувати в полЁ, укупЁ з нЁчлЁжанами, такими ж
наймитами, як Ё вЁн, бо до економЁ© було далеко. Так пан звелЁв, щоб парубки
не згаяли часом яко© годинки... Семен важко зЁтхнув, згадавши про се, Ё
поспЁшився за волами, що саме збЁгали з гори в долину, де табором
розташувались на нЁч парубки.
Семен розпряг волЁв, пустив ©х на пашу, а сам примостився бЁлля
парубкЁв. НЁчлЁжани вечеряли, чим хто мав. Страви не варили, багаття не
розкладали, бо лЁсу не було поблизу. Семен витяг з торбинки хлЁба, кЁлька
яблук Ё намацав насподЁ шматок сала, котрого вЁн не клав туди. "Домна!" -
промайнуло в головЁ його, Ё вЁн почув, що якийсь промЁнь загрЁв його серце,
осяяв пЁтьму, що оповила дитину, розвЁяв густий туман... Так, се його Домна
пЁклу╨ться про його, сирота, наймичка, що служить разом з ним у дворЁ; його
люба Домна, що незабаром стане його вЁрною дружиною. БЁдна дЁвчина! СкЁльки
вона горя прийняла вЁд тих самих панЁв, на котрих робить! СкЁльки наруги! ╡
чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хлЁба, той гЁркий та солоний
шматок, коли панночка, дочка дЁдича, живе в розкошЁ, нЁчого не роблячи? Чому
вона родилась бЁдною мужичкою, чом не панночкою3 Чого в них така неоднакова
доля?..
Семен стривожився. ВЁн помЁтив, що з ним почина╨ дЁятись те, чого вЁн
так боявся. "ДурнЁ думки", як вЁн називав ©х, "дурнЁ питання", на якЁ вЁн не
вмЁ╨ дати вЁдповЁдЁ, починають мучити його, заколочувати спокЁй, гнобити
серце й мозок.
- Хай йому цур! - сплюнув Семен Ё рЁшивсь вЁдкараскатись вЁд дурних
думок. ВЁн глянув на зоране поле Ё сливе силомЁць напрямив сво© думи на
щоденну роботу. "СкЁльки-то ще доведеться виорать панського лану? Чи вспЁ╨мо
за два днЁ?.. Де там, де там! Ще того поля - безмЁр! ╡ скЁльки ж то ланЁв,
скЁльки то© землЁ в одного чоловЁка? Чому се так, що пан ма╨ необмеженЁ
грунта, а менЁ не дав бог Ё клаптика землЁ?" - непомЁтно для себе звернув
Семен на тую ж стежку. "От тепер, - марив Семен, - пан сидить десь бЁля
стола в гарнЁй теплЁй хатЁ, а Домна подав на стЁл вечерю, гарячЁ, смачнЁ
страви, а я, напрацювавшись за цЁлий день на полЁ, натомившись, що й ногами
не здвигну, мушу, мов пес той, мерзнути на мокрЁй землЁ? Де ж правда?..
Боже! - схаменувся Семен.- Чого мене такЁ думки морочать? Адже розумнЁ
письменнЁ люди (хоч би й брат мЁй Роман - нащо письменний, навЁть за писаря
в селЁ служить) кажуть, що так воно мусить бути, що Ёнакше не буде... А
пани? Адже вони дивляться у письмо, знають, що грЁх, як на свЁтЁ треба жити
по правдЁ, не те, що я - темний - дивлюсь Ё не бачу, мов той за╨ць, що
лежить, витрЁщивши очЁ а нЁчого не бачить... ТЁльки.. тЁльки... Чого ж се
бог сотворив одного чоловЁка, а не двох: пана й мужика? Чого се так?
Чого?.."
Семен лежав горЁлиць, звертаючись з сво©ми питаннями до неба, а воно,
холодне та темне, байдужно блимало зЁрочками у вЁдповЁдь на тЁ гарячЁ
питання бЁдного наймита.
╡ враз Ёзгадались СеменовЁ його лЁта дитячЁ. Ясно, виразно, мов перед
очима, встала в його пам'ятЁ одна подЁя, що розбуркала в десятилЁтньому
хлопцевЁ мозок, вкинула в серце зерно нових, не дЁточих бажань.
Се було лЁтом, саме в жнива, Семен пас худобу. Воли та телята
розбрелись по толоцЁ, а вЁн, лежачи в холодку пЁд полукЁпками, вигравав на
сопЁлцЁ якусь сумовиту думку. Думка обЁрвалась на тихому жалЁбному тонЁ,
сопЁлка вислизнулась з рук, Ё Семен заплющив очЁ, заколисаний тою чудовою
тишею, що бува╨ виповнена усякими згуками: Ё дзвЁнкою пЁснею жайворонка, Ё
дзижчанням польових мух, Ё тихим мелодЁйним шелестЁнням стиглого жита,
пЁдрЁзаного серпами.
Враз за полукЁпками, в житЁ, почулась розмова. Семен розплющив очЁ,
пЁдвЁвся Ё насторошив вуха.
- Нема там, доню, хоч шматочка хлЁба? - виразно почувся старечий голос,
- Нема, мамо... Таже вчора по©ли... - розтявся дзвЁнкий, але
сумний-пресумний голос.
Затихло.
- НЁ, я так не можу... сили не ста╨... СкЁльки ж то день морились
голодом... а сьогоднЁ й рЁсочки в ротЁ не було, аж мене коло серця пече, аж
менЁ млосно... А тут жни... Господи! Чи тому боговЁ хлЁба шматка жалко для
нас, бЁдних, чи що?.. От життя!.. ╡... де... та смерть... моя...
заподЁялася?.. - Чутно стало голосне хлипання, чутно було бЁль, муки голоду
в тому плачу...
- Цить, доню, цить... не сварися з богом... перетерпЁмо...
Семена зняла цЁкавЁсть, Ё разом якийсь острах обгорнув його. ВЁн
потихеньку обЁйшов полукЁпок, наблизився до жита Ё заглянув, що робиться на
нивЁ. Картина, яку вЁн побачив, дуже вразила його. На стернЁ, пЁд
полукЁпком, сидЁли двЁ жЁнки. Молодиця, з блЁдим, змарнЁлим обличчям, з
нервовим поспЁхом витирала рукавом сво© заплаканЁ очЁ; стара сидЁла
непорушно, схиливши побЁденну голову, Ё ряснЁ сльози зрошали ©© старечий
вид.
Семен почув, що його стиснуло щось коло серця. ВЁн нЁколи не бачив, щоб
дорослЁ плакали в голоду, Ё якось зразу, дитячим чутливим серцем збагнув
весь трагЁзм сцени. Рука його мимохЁть опустилась на торбинку з хлЁбом, що
висЁла через плече. Та торбинка заважала йому, вЁн се якось зразу почув,
Йому стало прикро, навЁть соромно мати хлЁб... Сквапно, хапаючись, скинув
вЁн торбинку в хлЁбом Ё, весь червоний, засоромлений, наближавсь до жЁнок.
- ТЁтко!.. не плачте, тЁтко... ось хлЁб.
СеменовЁ здалося, що то хтось другий проказав тЁ© слова, - таким
чудним, не сво©м голосом були вони сказанЁ.
Молодиця здивовано глянула на Семена червоними вЁд слЁз очима Ё нЁчого
не вЁдповЁла. Стара ще дужче заплакала. Семен стояв нЁ в сих, нЁ в тих,
тримаючи в руках торбинку, не знаючи, чи залишитися тут, чи тЁкати... Кров
прилинула йому до голови, в ушах зашумЁло... Семен впустив на землю
торбинку, а сам метнувсь назад... ВЁн бЁг стернею, наче тЁкав вЁд кого, Ё
чув, що йому чогось соромно, що в серцЁ здЁйма╨ться злЁсть, а проти кого
злЁсть - вЁн Ё сам не знав. Йому хотЁлось зЁгнати ту злЁсть на чЁм-небудь, Ё
вЁн пожбурнув цЁпком у корову, що паслась на межЁ.
- А-а, ти, бЁсова худоба, бодай тебе вовки Ёз'©ли!.. А куди?..
ЦЁпок засвистЁв у повЁтрЁ, корова стрибнула Ё побЁгла далЁ, а Семен й
не бачив сього: вЁн прожогом вбЁг на межу помЁж жита Ё прича©вся у високому
житЁ. Спершу вЁн тЁльки чув, як калатало його серце, а далЁ, трохи
заспоко©вшись, почав пригадувати собЁ сцену, що перед хвилиною бачив.
Надаремне дитячий мозок працював над питанням. чого се однЁ мають що ©сти, а
другЁ плачуть з голоду? ВЁдповЁдЁ не було нЁяко©. Незабаром думи перейшли в
мрЁ©...
"От якби я був паном, - марив Семен, - я б мав багато-багато грошей,
хлЁба, усього... Я б конче дЁзнававсь, хто голоду╨, та давав би йому хлЁба,
страви, одежЁ, щоб не було в селЁ голодних та бЁдних... Та хЁба то так важко
паном зробитись3 Треба тЁльки таку книжку вивчити. От Романко наш вчить тую
книжку, каже, що хоче паном бути. "©здитиму, - каже, - в такЁй хатинЁ на
колесах, з здоровими шибками, як часом наш пан ©здить!.." Он вЁн який,
Романко наш!.. НевЁдмЁнно вчитимусь. Попрохаю Романка, вЁв менЁ прокаже..."
╡ так притьмом забаглося СеменовЁ вчитися, що бЁдний хлопець не мЁг
дочекати, аж сонечко закотиться за обрЁй, Ё погнав товар з поля ранЁше, нЁж
звичайно.
Романко зареготавсь зразу, почувши бажання Семенове вчитись, але, трохи
подумавши, згодився,
- А що менЁ даси за науку? - поспитав вЁн брата.
- Та що ж тобЁ дати?
- СопЁлку даси?
- Дам! - рЁшив Семен, хоч йому дуже жаль було сопЁлки.
- А плЁтЁ на бриль даси? Ти ж собЁ налагодив!..
- Дам! - згодивсь Семен Ё на се.
Романко налапав на полицЁ стару, заяложену граматку, Ё хлопцЁ подались
у стодолу. Почалось вчиття. Поважно, з острахом, наче до першо© сповЁдЁ,
приступивсь Семен до граматки Ё силкувався таким самим, як в Романка,
голосом проказувати за ним: аз, буки, вЁди... Вчиття скЁнчилось, але в
головЁ СеменовЁй усе лунали чуднЁ слова, яких вЁн не розумЁв. НавЁть уночЁ
приснились йому тЁ карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються лЁтерами, Ё
Семен краще вивчив ©х увЁ снЁ, нЁж увЁч. На другий день Семен знав цЁлу
азбуку. Почались склади. Бра, вра, мра пЁшло труднЁше. Семен нЁяк не мЁг
скласти докупи лЁтер, а дванадцятилЁтнього вчителя брала нетерплячка - Ё вЁн
скуб учня за чуприну, крутив вухо. Семен усе терпЁв та все перекручував,
намагаючись скласти як треба. "Осе, - думав вЁн, наморившись по лекцЁ©, -
поки станеш паном - треба балакати по-пташиному. Кра-кра! - згадав вЁн
склади. - Се зовсЁм, як ворона. Або ку-ку! - наче зозуля ку╨". Йому навЁть
почулось, що над головою заскреготала сорока: че-че-че!.. зацвЁрЁнькав.
горобець: цвЁрЁнь! цвЁрЁнь!.. "Невже й це було нинЁ в книжцЁ?.. НЁ, не було,
се, мабуть, завтра буде..." - думав сонний хлопець, засипаючи на лавЁ.
Вчиття посувалося поволЁ, а все ж посувалося. Однак, невважаючи на те,
що Семен поборов першЁ труднацЁ© синтезу Ё мЁг вже абияк читати друковане, в
йому, непомЁтно для його самого, зростала нехЁть до вчиття, до книжки. Семен
не розумЁв того, що стояло в книжцЁ, а Романко чи не тямив сам, чи не хотЁв
розповЁсти до ладу, лиш за кожним разом з презирством здвигав плечима,
лаявсь "мудьом солоним" та "нерозчовпою", а то й цЁлком покидав лекцЁю. ДалЁ
Семен не раз помЁчав, як дЁвчата та парубки глузують з тих, що, повернувши з
москалЁв, намагаються балакати "по-панськи", Ё як вЁн не раз й сам
реготавсь, почувши яке кумедне нерЁдне слово. Йому часом чудно було слухати,
як Романко хвалився хлопцям сво╨ю панською мовою та плескав таке, що й купи
не держиться. ╡ Семен соромився вихопитись з яким Ёспанським" словом, бо
йому здавалось, що воно ще поганЁше бринЁтиме, нЁж з уст Романкових.
Романко ходив до школи, приносив якЁсь книжки вЁд вчителя та
часто-густо голосно марив про те, що то буде, як вЁн вивчиться та зробиться
великим паном. А буде от що. Насамперед поставить вЁн собЁ "двЁр", такий
високий, як дзвЁниця, або й вищий, а сам сидЁтиме в кЁмнатЁ на стЁльчику та
дивитиметься крЁзь вЁкно, як "мужики", проходячи повз двЁр, здЁйматимуть
шапку та кланятимуться пановЁ... Ё то здалеку, бо вЁн не звелить слугам
пускати ©х у двЁр, щоб йому й не тхнуло в горницях "мудьом солоним". Потому
купить двЁ пари баских коней та вЁзок з шибками, по©де в мЁстечко й закупить
в жида крамницю з усяким добром... НЁ, краще. вЁн одурить жида, скаже йому:
"Прийди завтра за грЁзними", а як жид прийде, то зацьку╨ його собаками Ё
грошей не дасть... А щоб грошей не меншало, то вЁн вЁзьме мужикЁв "у шори".
Що то таке - "взяти мужикЁв у шори" - Романко й сам не знав. ВЁн чув сей
вираз вЁд батька, колишнього економа панського, Ё чванився ним, мов добром
яким.
СеменовЁ непоганим видалось мати "двЁр" високий, мов дзвЁницю, та
©здити впротяж баскими кЁньми, але вЁв плекав ЁншЁ мрЁ© в дитячому серцЁ Ё
якось несмЁливо звЁрився РоманковЁ, що хоче бути багатим паном, аби
запомагати бЁдних.
Романко зареготавсь спершу, потому вилаяв його "мудьом" Ё вЁдтяв
впевнено, що таких дурних панЁв нема╨ й не може бути... Семен мав брата за
дуже розумного Ё хоча не поняв йому цЁлком вЁри, однак надЁя на панство
трохи поблЁдла, а охота, до вчиття й геть-то зменшилась. Оден випадок поклав
кЁнець вчиттю.
Семен дуже любив свою неньку - стару Наумиху, як ©© прозивали на селЁ.
ВЁн знав, що не хто, як мати, заступиться за його перед батьком, що вона
справедлива й нЁколи не гримне на безвинного, хоч нЁколи й не подару╨ вини.
Не так, як батько, якого Семен не любив, а боявся: батько все тягне за
Романком - сво©м пестунчиком. Тому-то Семен звик бЁльш вЁрити неньцЁ, нЁж
батьковЁ, бЁльш шанувати ©©, нЁж батька.
Наумиху звано старосвЁтською жЁнкою. ╡ справдЁ, вона була тяжким
ворогом того, хто калЁчив рЁдну мову, ламав прадЁдЁвськЁ звича© або пнувся в
пани, намагаючись стати вищим за селянина. Наумиха всЁх таких називала
"адеськими шарлатанами" Ё грЁзно махала рукою, проклинаючи зрадникЁв
старосвЁтщини. БолЁло в не© серце дивитись, як ©© Романко ходить до школи,
чути, як вЁн горду╨ рЁдною мовою, вЁдбива╨ться вЁд хлЁборобства, - Ё стара
не раз сварилася з чоловЁком, що рЁшив довести дЁло до краю - вивести сина
"в люди", себто в писарЁ при волостЁ або в прикажчики при економЁ©.
Бачила Наумиха, що нЁчого не зробить з чоловЁком, Ё заприсяглась не
попустити хоч Семена до загуби, не дати його на поталу чудним батьковим
забаганкам. ДосЁ Наумиха не знала, що Семен вчиться грамоти, бо хлопцЁ, щоб
не заважати в хатЁ, вчились або в клунЁ, або в садку чи деЁнде. Але одного
разу надворЁ було холодно, Ё вони розташувалися з книжками в хатЁ. Наумиха
аж скипЁла, почувши як ©© Семенко слебезував з навЁсно© книжки.
- А се що? - скрикнула вона на всю хату, аж хлопцЁ жахнулись з
несподЁванки.- А се що за вигадки? Ще я не дЁждалася, щоб ти, запанЁвши,
гордував матЁр'ю-мужичкою?! Так ти ж не дЁждеш, сякий-не-такий сину!.. - ╡
Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматку та вкинула ©© у пЁч. Нещасна
граматка почорнЁла, задимилась, а далЁ спахнула ясним полум'ям, аж в хат!
стало виднЁше.
ХлопцЁ перелякано дивились то на палаючу книжку, то на грЁзну постать
сердито© матерЁ й не знали, що ©м чинити. А Наумиха хвилювалась.
Все той старий виробля╨... 3 глузду з'©хав на старЁсть, чи який хрЁн...
Бач, яке вигадав: дЁтей вчити, в пани виводити!.. Ще вона мало натерпЁлася
вЁд тих панЁв, ще вони мало залляли ©й сала за шкуру за часЁв панщизняних?!
А тепер щоб власнЁ дЁти ©© зростали на сльози людськЁй?.. Та зроду-звЁку
сього не буде!..
Довго ще гримала Наумиха на чоловЁка та совала горщики в пЁч так
енергЁчно, що не раз борщ, хлюпнувши на вогонь, бухав та сичав, мов гадина,
гнЁваючись на незручнЁсть господинину.
А по головЁ СеменовЁй шибали думки: "Невже пани такЁ поганЁ, як оце про
них усЁ кажуть - Ё мати, Ё Романко? Невже я мусив би вЁдцуратись рЁдно©
неньки, ставши паном, через те, що вона мужичка?.. Та бог в ними, з тими
панами! Бог з ним, з тим панством та з книжками! Не хочу вчитися. Однак
настирилось менЁ те вчиття..."
╡ Семен вважився залишити назавжди книжку, хоч чув, що вЁн наче загубив
щось, що в його чогось не стало.
А Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика; вона покликала
увечерЁ Семена, приголубила його та довго потЁшала, оповЁдаючи чудову казку
про "Правду та кривду", аж поки Семен не поснув у не© на колЁнах, забувши
увЁ снЁ сво© турботи дитячЁ...
Настала осЁнь. Почали загадувати до школи. Наум гадав вЁддати Семена,
але Наумиха стала руба Ё затялась, що не пустить. Наум не Дуже налягав,
вдовольняючись одним Романком, проте покликав Семена, щоб вЁд самого
дЁзнатись, чи ма╨ вЁн охоту до вчиття,
- Ну, сину, як ма╨ш охоту, то я тебе в школу вЁддам.
Семен мовчав, спустивши очЁ додолу, а далЁ наважився:
- НЁ, не хочу...
- Чому ж ти не хочеш?
- Так, не хочу...
- О, це ще... цЁпов'яз! Родивсь мудьом - мудьом Ё вмреш! - сказав Наум,
махнувши рукою,
3 того часу й прозвали Семена цЁпов'язом.
А Наум хвалився людям:
- Двох синЁв маю, та... з одного дерева Ё хрест Ё лопата, мовляли ви...
Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. ╡ грамоту добре зна╨,
письменний... От - малий ще, а куди хочете "прошенЁ╨" напише... ╙ його тих
прошенЁй Ё в волостЁ, Ё в мирового, Ё де хочете... Одно аж у. "Крестьянско╨
присутствЁ╨" подав! ╡ приняли! Аякже!.. Я ще виведу його в люди, як дасть
бог прожити... Ну, а молодший, Семен - той отак: за плугом ходити, сЁно
косити, цшом махати... Сказано - цЁ- пов'яз!
Росли брати, вростали, та не були друзями, Семен це добре пам'ятав.
Неоднакову вдачу мали. Щирий та щедрий Семен нЁяк не мЁг погодитися з
лукавим та заздрим на чуже добро Романком. Чого б не попрохав, про що б не
поспитав Семен у старшого брата - на все одна вЁдповЁдь: "А що даси?" Не раз
лучалося, що Романко обдурював Семена, звичайно, в дрЁбничках. Видурить що в
його та ще й регоче, коли той обурю╨ться на брата за хитрощЁ.
Все це вЁдпихало Семена вЁд брата, Ё вЁн жив самотньо, не маючи й межи
хлопцями приятелЁв. СопЁлка та думи були йому приятелЁ й побратими. А думи
носились по його головЁ одна за другою, як хмари по небЁ, коли ©х жене
вЁльний вЁтер. "Чому?", "НавЁщо?", "Чого?" не давали йому супокою, Ё лиш
одна буйна фантазЁя хлопця давала дивогляднЁ часом вЁдповЁдЁ на тЁ
питання... Романка вЁддали в економЁю за писарчука, Ё вЁн дуже чванився
новим прозвищем та новою жилеткою, яку батько вперше справив йому. Семен
лишився на господарствЁ помагати батьковЁ.
ЗбЁгло кЁлька рокЁв, Семен починав уже двадцятий рЁк, коли старий
помер, лишивши грунт - шЁсть шнурЁв - синам. Романа теж проженено тодЁ з
економЁ©, де вЁн був за прикажчика; вЁн одружився, взяв половину батькЁвщини
- три шнури поля - та поставив собЁ хату край села, де саме починалась його
нива. Других три шнури взяла Наумиха.
Семен мусив йти у найми, бо на батькЁвщинЁ нЁчого було робити.
Найми! ВЁн знав, що то найми... "Босий дохЁд, а голодна харч; зрання
води, в полудне пити, а ввечерЁ бити", - як каже жартЁвлива приказка. Та
багато сумно© правди в тих жартах.
Одно тЁльки скрашало його життя невеселе: надЁя на краще, що жеврЁла в
його серцЁ. За чотири роки служби в економЁ© склав вЁн сто п'ятдесят
карбованцЁв; на цЁ грошЁ купить вЁн собЁ грунт, що за три сотнЁ продав пан
Янковський таки в ©х селЁ (катеринку, може, позичить Роман, а п'ятдесят пан
почекав), одружиться з Домною Ё якось, дасть бог милосердний, стане на
ноги!.. Ця думка так пЁдбадьорила Семена, що вЁн зЁрвався на рЁзнЁ ноги й
прокинувсь з задуми.
Навкруги чорнЁло зоране поле, а згори, вЁд повного мЁсяця, лилось
блакитне холодне сяйво, обгортало мокру землю, переливалось на змочених
росою плугах, блищало по лемешах та мокрих рогах волЁв, що, лежачи оддалЁк,
тихо румигали. ТЁльки яри та провалля, повнЁ пЁтьми, туману й холоду, грЁзно
чорнЁли геть навкруги, бо мЁсяць, мабуть, жахався послати сво© паруси в цЁ
та╨мничЁ закутки...
Семен помолився до неба, загорнувся у свиту Ё заснув твердим сном
натрудженого робЁтника.
Першо© недЁлЁ пЁсля цього вЁдпрохався Семен у пана на часинку до брата.
ВЁн застав у Романа гостей: старосту та дяка, що любо бесЁдували за чаркою.
ВЁдколи поставлено Романа сЁльським писарем, вЁн ще бЁльше почав цуратись
"мужицько©" компанЁ©, а водився а дяком, фершалом та прикажчиками в
економЁ©. Скоро гостЁ вийшли, Роман обернувся до Семена, поглядаючи на нього
хитрими очима. ЦЁ очЁ та погордлива рисочка коло уст якось прикро вражали,
псували доволЁ гарне, чепурне Романове обличчя а русявим волоссям на головЁ,
пЁдстриженим "пЁд польку".
- Що там, оборались?..- байдужно обЁзвався Роман до Семена.
- Та нЁ ще... ще буде на деякий час... А я оце до тебе, Романе, за
порадою...
- А що там таке? - скинув догори бровами Роман.
- Та то бачиш... склав я собЁ на службЁ трохи грошенят... маю сто Ё
п'ятдесят... Не вЁкувати ж менЁ, думаю собЁ, у наймах, треба б уже хоч
клаптик свого поля мати... А тут луча╨ться купити; панок отой, Янковський,
прода╨ три морги, тих...
- Що сумЁжнЁ в мо©м полем? - скрикнув Роман.
- Еге!..
Роман вже не слухав. Як! Цих три морги родючо© землЁ, що наче зумисне
притуленЁ до його ниви, мають бути не його власнЁстю, хоч вЁн, складаючи
грошЁ на цю землю, два роки плекав у серцЁ надЁю купити ©©?.. ╡ хто ж? Отой
цЁпов'яз мав видерти в нього а-пЁд носа ту землю?.. НЁколи! Краще вЁн собЁ
зуба вирве, нЁж попустить кому Ёншому купити ©©!
Думи колесом закрутилися в головЁ РомановЁй; вЁн почув, що ним починав
тЁпати пропасниця.
- Ну, та що? - нервово скрикнув Роман, обертаючись до брата,
- А я, бач, й прийшов попрохати, чи не позичив би ти менЁ катеринку?..
Я тобЁ дурно не схочу... П'ятдесят пан обЁцяв почекати: на рЁк, може,
спроможуся вЁддати...
- Не дам!.. не маю!.. Чи я тобЁ жид, чи я тобЁ банок який, що йдеш до
мене по грошЁ? - кричав роздратований Роман, а усякЁ думки так Ё лЁтали по
його головЁ, попереджаючи слова.
- Та чого кричиш?.. Схаменись, чоловЁче!.. Не даси, то й обЁйдеться без
свяченого на рЁздво!.. Жиди позичать!..
- Найкраще... йди до жидЁв, йди... най позичають!.. Семен лихий та
збентежений вийшов з хати.
А Роман гукнув на жЁнку, щоб виймала з боднЁ грошЁ... Та всЁ, якЁ
╨сть!.. Катеринка... десятка... друга... третя... сто тридцять! Мало!.. А
проте - треба щось радити! Роман мало що не прожогом кинувся до пана
Янковського. Так чи Ёнак, а земля мусить бути його власнЁстю!
За кЁлька хвилин Роман опинився у пана Янковського. Але там стрЁла його
несподЁванка. Панок затявся, що не продасть землЁ нЁкому, опрЁч Семена, бо
Семен умовився та дав завдаток, а пани ЯнковськЁ не звикли ламати слова.
Надаремне Роман давав бЁльшу цЁну, надаремне упевняв пана, що Семен не мав
грошей, що вЁн крутЁй Ё т. Ён. Пан не похитнувсь. Роман, лютий та скажений,
проклинаючи брата, вибЁг вЁд пана Янковського Ё не помЁтив, як самЁ ноги
занесли його на ниву, що, мов здорового зуба, виривав ©© в нього Семен.
"От Ё купив, от тобЁ й нива! - думав Роман, ходячи вздовж та поперек
поля. - ╡ як це могла лучитися менЁ така пригода?! МенЁ, що вмЁ╨ кожного
обдурити, кожного пЁдвести... ╡ це я з мо©м розумом ловив гави, коли таке,
що не вмЁв штирьох докупи скласти - цЁпов'яз, - з зубЁв видер менЁ ниву!.."
╡ раптом уявля╨ться йому, що Семен оре на цЁй нивЁ; його плуг блискучим
лемешем рЁже поле скибу за скибою. "НЁ, вЁн не землю кра╨, вЁн серце мо╨
кра╨", - думав Роман. ╡ йому одну мить зда╨ться, що вЁн почув би тодЁ в
руках таку мЁць, що одною рукою вхопив би Ё плуг, Ё коней, Ё Семена та
шпурнув би ними далеко-далеко, геть за чужЁ рЁзи!.. А то перед очима його
став друга картина. Його нива й панська - то одна Романова нива; а на тЁй
нивЁ росте-зроста╨, як рута зелена, буйна пшениця Ё хвилю╨ться на вЁтрЁ
молодим колосом по розлогому полю... А серце в Романа росте угору вЁд надЁ©,
а в кишенЁ немов бряжчать уже грошики любЁ... "НЁ, не моя нива! не моя! а
того... бодай йому все зле та лихе!.. Хай купу╨, хай купу╨!.. - скаженЁ╨
Роман. - Хай!.. Ё грошЁ дам!.. аякже, дам!.." А тим часом по головЁ снуються
якЁсь думи, що то збирають на чолЁ зморшки, то розгортають ©х... "Хай
купу╨!.."
Роман ходить по полю Ё не знав, чи то ноги носять його, чи думки, що
лЁтають по головЁ, сво©ми крильцями допомагають йому. ВрештЁ, вЁн ста╨,
рЁшуче б'╨ себе по кишенЁ Ё каже, якось непевно осмЁхаючись: "Дам!.."
Роман зараз-таки побЁг до Наумихи. ВЁн застав ще Семена. Наумиха
поралась бЁля печЁ, готуючи вечерю.
Роман трохи заспоко©вся вже Ё хитрими очима поглядав то на матЁр, то на
брата. Видко було, що вЁн ма╨ якусь думку, яко1 ие хоче виявити. Семен та
Наумиха здивувались трохи, вздрЁвши Романа по такЁй гострЁй вЁдповЁдЁ
братовЁ. Але Роман казав, що вЁн помЁркувався, порадився з жЁнкою Ё оце
прийшов дЁзнатися, чи справдЁ Семен купу╨ землю, а якщо купу╨, то скЁльки
потребу╨ грошей. Семен зрадЁв та прохав брата сЁдати, але Наумиха чогось
була лиха Ё совала бЁдними горщиками так, що вони аж сичали.
Роман побавився довгим срЁбним ланцюжком вЁд годинника, полЁв у кишеню
Ё витяг звЁдти шкЁряний пулярес.
- ГрошЁ ╨сть, - сказав вЁн, зараз же ховаючи пулярес, - та от лихо, що
з кишенЁ вони горобцем випурхнуть, а назад ©х й волом не затягнеш!.. Тепер
так: зроби кому вигоду, а собЁ клопЁт... Тепер, якщо потрЁбнЁ тобЁ грошЁ,
побЁга╨ш не день, не два, висолопивши язика, заким позичиш у жидЁв... А
процент дай, та ще такий процент, що аж пальцЁ знати, що аж в головЁ
засвербить вЁд того процентна... Я... чому? Я для брата рЁдного й пучки,
мовляли ви, врЁзав би... Я грошЁ дам, та нв дурно, бо й мене шкода... Тепер
такий свЁт, що й на волосинку нема дурницЁ... Тепер комерцЁя!..
- СвЁт такий! - сердито обЁзвалась Наумиха вЁд печЁ. СвЁт усе
однаковий, то йно люди такЁ настали... Що брат, що жид - одна цЁна!..
- Цитьте, мамо!.. ВЁн таки правду каже, що без процента нЁде не
позичиш, Краще ж менЁ йому заплатити, нЁж жидовЁ... Та, може, вЁн й спустить
менЁ дещо, Кажи, Романе, по-божому, що вЁзьмеш на рЁк вЁд сотнЁ? - обернувсь
Семен до брата.
- А що тобЁ казати?.. Тепер усе дешеве, тЁльки грошЁ дорогЁ. Так, не
для тебе, вЁзьму за сто - сто двадцять...
- А я ж не казала?! - сердито буркнула Наумиха, сунувши горщиком в пЁч.
Семен чухав потилицю. Багато! Сильно багато! А вЁн же гадав собЁ, що
брат не заправить такого жидЁвського процента...
- Про мене, позичайте грошЁ в жида, я не бороню! Може, жид й дурно
позичить!
Роман пЁдвЁвся з лави Ё зробив такий рух, наче вЁн глибше запхнув грошЁ
в кишеню. ХЁба вЁн набива╨ться з грЁшми?.. Не хотять - Ё не тройка! Баба з
воза - коням легше... Ого! ГрошЁ такий крам, що куди не поткнись, скрЁзь до
©х ласих повно! А то й полежати можуть: нЁ ©сти, нЁ пити не просять... Ет,
хотЁлося зробити вигоду братовЁ, за спасибЁ бЁльш, як кажуть... А тут - на
тобЁ: процент великий!.. ГлядЁть меншого!..
Роман налапав шапку Ё наважився тЁкати. Семен жахнувся: ще справдЁ брат
розгнЁва╨ться та не позичить грошей, а в жидЁв Ё за такий процент не
знайдеш! ВЁн кинувся до брата.
- Та годЁ ж бо, годЁ! НавЁщо гнЁватися? - укоськував вЁн Романа. - Я
йно казав: коби менше; а як не кожна, най буде, як хочеш! Куди там менЁ по
жидах бЁгати!.. Роман втихомирився.
- Я йно для тебе, Семене, це роблю, бажаючи тобЁ пожитку з того грунту,
що купу╨ш, - казав Роман, дивлячись вбЁк хитрими очима, в котрих мигнула
якась пота╨мна думка. - Я другому зроду-вЁку не позичив би!..
Закликали свЁдкЁв, принесли могорич; коло столу знялась бесЁда. ТЁльки
стара Наумиха стояла невесела бЁля печЁ, не обзиваючись й словом. Чогось ©й
було сумно, чогось було журно. Наче вЁщувало серце якесь лихо несподЁване.
"СправдЁ свЁт Ёнший наста╨, - думала стара, - бо брат в брата
дурнЁсенько грошЁ цупить, не соромлячись нЁ людей, нЁ бога. Коли б ще Семен
не зашморгнувся тою позичкою, як налигачем за шию... Щось менЁ тая
катеринка, як жарина, пучки пече, - думала вона, загортаючи в хустину грошЁ,
що дав Семен до сховку. - Не моя це дитина, не моя! - казала стара собЁ,
стежачи очима за Романом, що, непевно осмЁхаючись, виходив у дверЁ. - Не йму
я йому вЁри, не правдою вЁн дише".
А Роман йшов Ё розважав щось; думки снувалися по його головЁ, як човник
помЁж основою. ВЁн ставав на дорозЁ, щось мимрив пЁд носом, щось мЁркував...
"А земля таки мусить бути мо╨ю!" - закЁнчив вЁн рЁшуче Ё пЁшов далЁ.
Семен радий був, що все скЁнчилось до ладу. За два тижнЁ вЁн одружився
з Домною, кинув службу в економЁ© Ё, оселившись в батьковЁй хатЁ вкупЁ з
Наумихою, не раз з вдячнЁстю згадував Романа, що не тЁльки допомЁг купити
грунт, але й на весЁлля позичив тридцять карбованцЁв.
В хатЁ тепло: вЁд печЁ йде дух, розходиться по всЁх закутках. Каганець,
потрЁскуючи, мляво блима╨ на припЁчку, нерЁвно осява╨ хатину. Гарно та мило
в такому напЁвсвЁтлЁ, примостившись ближче до печЁ, вести любу розмову
довгим зимовим вечором. Згадки самЁ зринають в пам'ятЁ, слова самЁ Ёллються.
Отож Ё Наумиха з невЁсткою, сидячи за кужелем, звЁрялися одна однЁй з свого
колишнього... Чорний кЁт солодко спав на припЁчку бЁля каганця йому було
байдуже, що холодна зима зазирала крЁзь вЁкна бЁлим морозом. Тиша та спокЁй
гостювали в хатЁ. ╡ чому той спокЁй, тиша тая не увЁллються в серце
Семенове? Чому те серце не хоче вдовольнитись сво©м близьким щастям, чого
воно скорЁше б'╨ться вЁд одно© мрЁ© про щастя других, чужих людей, щастя,
що, може, й не доведеться СеменовЁ побачити його?.. А хЁба вЁн зна╨, чого се
так?!
На якийсь час пЁсля того, як вЁн одружився з Домною, "дурнЁ думки", що
ще змалечку мучили його, почезли. Заколисаний родинним щастям з любою
дружиною, Семен забув на сво© колишнЁ турботи. Та от тепер, бог зна звЁдки,
знов з'явились тЁ думки, обсЁли його, намагались вЁдповЁдЁ.
"МенЁ ще добре, - думав Семен, сидячи на лавЁ в кутку, - менЁ ще добре:
маю хату, маю поле, та й небагато на нас дво╨ треба... А скЁльки ж то, боже
мЁй, бачив я таких, що в них Ёно скибочка того поля, а сЁм'я велика... А що
менЁ до того?.. Що менЁ чужа бЁда?.. Як-то що? То йяо тому котовЁ, ще лежить
на припЁчку, до всього байдуже... А я людина... ╡ дивнЁ тЁ люди: бЁду╨,
горю╨, гине в голоду, а нЁчого не радить собЁ, не запобЁгав лиховЁ... А що ж
робити? Як робити?.. Та хЁба ж я знаю? Е, коби-то я знав, я б, вда╨ться, на
видиму смерть пЁшов, я б, зда╨ться, видер, вигриз би ту землю, бо без землЁ
лихо людям на землЁ, сумно жити-скнЁти, сумно бЁдувати без надЁ© на краще!..
А менЁ що? Аби менЁ добре, а там - про мене!.. Це знов обсЁли мене дурнЁ
думки... ╡ що менЁ робити з ними, навЁщо вони менЁ?.."
Семен узяв шапку Ё вийшов надвЁр, бажаючи розвЁяти сво© думи десь поза
цею душною хатою.
Пожадливо, повними грудьми втягаючи в себе морозне повЁтря, подавсь
Семен дорогою ген за село. Твердий снЁг рипить пЁд ногами в Семена, легко
дихати йому на цьому холодному роздоллЁ. Ось поминув вЁн останню хату, ось
розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снЁгом поле Ё спить
пЁд поблискуючою тисячами Ёскорок одежею, чекаючи, поки не збудить його
весна... Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають
ланЁв, у них усе рЁзи. Нащо одному такого поля? ХЁба для розкошЁв, бо цього
поля стало б на сто чоловЁка... Оден розкошу╨, другий сльози ковтав... Де ж
та правда в свЁтЁ божому?.. ТечЁя думок Семенових знов попливла в той бЁк,
куди звичайно зверталась, скоро вЁн починав думати про поле. "Чи я
божевЁльний? - спинивсь урештЁ Семен. - Тьфу, вЁдкаснись, сатано! На що не
гляну, про що не помислю - усе зведу на одно... Коли б уже та весна швидше
приходила, може б за працею не лЁзла в голову всяка нЁсенЁтниця!" - казав
Семен, повертаючись додому.
Весна не забарилась. ПригрЁло сонечко, обсохла земля, потягло орача в
поле. Подавсь Ё Семен з плугом на ниву. ПобЁч з ним, на сво©й рЁзЁ, орав
Роман. СеменовЁ було гарно. Чорна рЁлля рЁвно клалась скиба за скибою в-пЁд
нового плуга, молодЁ волики тягли щиро, не лЁнуючись. Семен обчищав Ёстиком
лемЁш та, щиро налягаючи, йшов за плугом. ВЁн упивався весняним повЁтрям Ё
тими пахощами чорно© вогко© землЁ, що були йому найкращими над усЁ пахощЁ.
ВЁн любив землю, як пташка повЁтря, риба - воду. Та й що варт селянин без
землЁ? Усе одно, що пташка без повЁтря, риба без води. А землЁ з кожним
роком усе меншав та меншав. Не те, щоб менше ставало ©© на свЁтЁ, а дЁлять
©© межи собою мало не на грядки, бо на свЁтЁ дедалЁ ста╨ люднЁше... ╡ що
воно буде, як люди отак пошматують землю, з чого вони хлЁб ©стимуть тодЁ?
Погана справа. Треба землЁ Ё то конче треба. Де ж ©© узяти?.. А цЁ розлоги,
що розкинулись ген-ген горами та долинами, скЁльки оком захопиш!.. Адже то
панське!.. ХЁба що? ХЁба та земля, де орю я, Роман, усЁ люди, не була колись
панською? Була панська, а тепер людська. Знайшовся такий, що дав волю, дав Ё
землю... Та як же так? Прийти - вЁддай землю, що ма╨ш, бо менЁ мало! Так не
можна, не по правдЁ. А це по правдЁ, що оден ма╨ такого землЁ, що й за день
не об'©деш, а другий - на яму лиш на кладовищЁ?.. Дурно не треба, можна на
виплат, як Ё ту землю, що тепер ма╨мо... Хай панам грошЁ, а нам земля. Земля
для того, хто коло не© ходить... ╡ це можна зробити!.. Можна!..
Семен упрЁв вЁд цих думок. ВЁн обтер мокре чоло рукавом свитки Ё глянув
на небо, де ключем пролетЁли журавлЁ, курлюкаючи в блакитнЁй високостЁ,
- Гей, соб, сивий, соб, моругий! соб! - пЁдбадьорив вЁн воликЁв,
налягаючи щиро на плуга.
"Це можна зробити... Громада - великий чоловЁк... великий, та мов той
╡ван, що великий, а дурний... Чому досЁ нЁчого не роблять, чом не пЁклуються
про дЁтей власних?.. А що ж зможе мужик? Куди його пустять?.. Та що! Хоч я й
мужик, хоча я й неписьменний, темний, а пЁшов би бог зна куди, до само©
столицЁ, впав би навколЁшки й сказав би: царю мЁй ясний! так Ё так, поля в
нас обмаль, випасу нема, без лЁсу бЁду╨мо... Якщо не хочеш, щоб ми погинули,
дай нам землЁ... Ми не хочемо нЁчи╨© кривди, ми не хочемо дурно, виплатимо
що до копЁйки... Рятуй, бо гинемо... А там - най хоч голову менЁ стинають!
Послужив би я громадЁ, коли нЁхто не хоче!.. Дурний, дурний, що се я
вигадав?.. Тьфу!.."
- Гей! соб, сивЁ, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру!
Семен дЁйшов до обнЁжка. ВЁн витяг плуга Ё перекинув його набЁк.
- Х-ху!..- сказав Семен, здЁймаючи шапку та витираючи впрЁлого лоба.
Його гЁрше змордували "дурнЁ думки", нЁж орання. Весь мокрий, тремтячий та
лихий на себе, сЁв вЁн на обнЁжок, думаючи в одно:
"Боже, який я дурний та чудний собЁ вдався!.."
А навкруги його гарно, як бува напровеснЁ в полЁ. Сонце гра╨ промЁнням,
весняний легЁт жене по небеснЁй блакитЁ, як пух, легенькЁ бЁлЁ хмаринки, в
повЁтрЁ бринять мухи, цвЁрЁнькають горобцЁ, пахне свЁжою рЁллею, травицею,
фЁалками, пахне весною! Серце розкрива╨ обЁйми Ё тим розлогим нивам, що,
порвавши кайдани, збудились до нового життя, Ё тим дЁтям повЁтря - вЁльним
птахам, що з далеких кра©в прилетЁли до нас у гостЁ, Ё тому кущиковЁ фЁалок,
що, захистившись межи травицею, тихо процвЁта╨, вЁддаючи сво© пахощЁ чудовим
пахощам весни!..
А тим часом Роман, орючи свою нивку, скоса погляда╨ на брата лихим
оком. Йому теж щось муля╨ серце. Муля╨ йому серце ота нивка цЁпов'яза. Гарна
нивка, та чужа. Його обража╨ згадка про те, що молодший брат, котрого вЁн не
мав Ё за боже пошиття, внищив усЁ його замЁри, два роки плеканЁ в серцЁ, як
найкращЁ мрЁ©!.. ╡ хто ж кого пЁдвЁв? Семен - його, розумного, хитрого,
досвЁдченого!.. Та дарма, дарма!.. На вЁку, як на довгЁй нивЁ: усього
бува╨... Бува╨, наприклад, Ё так, що хтось позичить кому грошЁ, а той не ма╨
заплатити чим на реченець, от Ё продають землю... ╡ та земля переходить
таким робом до того, хто позичав... Бува╨ й так... Тепер такий свЁт: дурний
впустив з рук - розумний пЁдняв; дурний да╨ - розумний бере... Тепер тЁльки
розумний та хитрий здола╨ жити, а дурнЁ мусять геть до крихти вигинути... ╡
чому б, наприклад, тому СеменовЁ не послужити ще який рЁк в економЁ©, чого
замолоду пхатися в хазя©?.. А!! ГЁрко дивитися на ту ниву, що оре Семен; так
вона прийшлася до його, Романово© ниви, так пристала, наче столяр
припасував... Та нЁчого, можна почекати: дурний впустить, розумний
пЁдЁйме...
Загегали дикЁ гуси, простуючи кудись високо пЁд необмежним небом,
заспЁвав над нивою жайворонок, зашумЁв вЁтер, пробЁгаючи синЁм лЁсом, а
РомановЁ в усЁх тих весняних згуках причулось одно: "дурний впустить,
розумний пЁдЁйме..."
Семен ходив сумний, замислений. Наумиха помЁтила це; Домна падала коло
чоловЁка, розпитувалась;
- Що тобЁ, Семене? Чого суму╨ш? Не тайся з лихом перед мною!
- НЁчого менЁ... ╬ Голова трохи болить...
Домна була певна, що Семена наврочено, а Семен мЁркував, як би йому
звЁритись громадЁ з сво©х думок, як би пЁдбити громаду, щоб вона щось
робила, не чекала, згорнувши руки, лихо© години...
Незабаром мала зЁбратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня,
подався на майдан, де вже купчились громадяни. ДЁдугани з довгими сивими
бородами, заклавши руки на цЁпки, сидять на призьбЁ пЁд розправою Ё щось
гомонять. МолодшЁ стоять купками, розмовляють, кричать, вимахують руками. Он
якийсь добродЁй, пЁдживляючи свою мову енергЁчними рухами, то пересову╨
високу шапку з лЁвого вуха на праве, то насову╨ ©© аж на очЁ, то знов
вЁдкида╨ назад, на потилицю, так що шапка ледве-ледве трима╨ться на макЁвцЁ
й не пада╨ на землю. Очевидячки, та шапка в повнЁй згодЁ зо всЁма почуттями
його рухливо© вдачЁ Ё, мов вражливий барометр, показу╨ всЁ сутЁнЁ
добродЁ╨вого настрою... Ось Ё староста, почепивши на груди медаль, сперся на
довгу карлючку Ё кива╨ головою до Романа, сЁльського писаря.
Семен зразу не може зважитись зняти бесЁду про те, що його так кортить
виявити, але, дослухавшись, як хтось жалЁ╨ться, що нема куди товар вигнати,
бо нема╨ пасовиська, кида╨ в громаду:
- Кажете: "нема пасовиська", Ё не будете його мати! Дехто зверта╨ться
до його. Ну, звЁсно, з пальця його не виколупа╨ш!
- ╡ поля не матимете!..
- Оце вигадав! ХЁба його хто вЁдбира╨? ╡ так того поля мало...
- Мало! А тодЁ буде бЁльше, як подЁлите межи дЁти на грядочки? ТодЁ ж
що будеш?.. А грошЁ тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди
дай, туди дай, а поля в Ёншого скибка, а в Ёншого й нЁчого, випасу нема, лЁс
дорогий!.. ТодЁ хоч лягай та вмирай Ё "пробЁ" не кричи!
- Це таки правда!.. Це таки так!.. - зашумЁла громада, мов злива. - Ой,
потерпа╨ шкура, як подума╨ш собЁ, до чого воно йдеться... Вже й тепер
сутужно, вже й нинЁ трудно, як з камЁння...
- Грунт можна роздобути!.. Були ми панськЁ - тепер вЁльнЁ....Дали нам
волю, дали й землю... Мало тепер землЁ - дадуть ще! - говорив Семен,
запаляючись.
- Ой, коби-то дав господь милосердний, коби-то дав!.. А таки чутно мЁж
людьми, що будуть вЁдбирати панськЁ грунти та давати людям... Коби-то!
- Еге, "коби-то"! Казати "коби-то" не трудно... Тут треба щось робити,
а не теревенЁ-венЁ правити... Тут треба подати "прошенЁ╨", та до самого
царя! Так Ё так, написати, обЁдно нам, кривда, пропада╨мо, землЁ нам треба й
дЁтям нашим!.. Та щоб до того "прошенЁя" всЁ поприкладали руку, геть усЁ,
цЁла громада, бо громада - великий чоловЁк, сила... Або ще краще. вибрати з
громади чоловЁка або двох, хай йдуть аж у столицю, до самого царя, хай
розкажуть йому всю нашу бЁду, всЁ нашЁ потреби...
Люди, потовпились до Семена, оточили його. Зробилось сум'яття. ОднЁ
кричали, поривались щось говорити, другЁ зацитькували: цитьте, цитьте, най
каже!..
- Я сам, - провадив далЁ Семен, а очЁ й лиця палали йому, - я сам пЁду,
аби ваша згода! Я нЁчого не боюсь!.. Я пЁду, куди треба, я впаду навколЁшки,
я виблагаю Ё принесу вам землю!..
Громада загудЁла, як рЁй! Кожний мав щось казати, щось вигукувати.
Роман стояв оддалЁк Ё мЁнився на обличчЁ. ВЁн якось чудно осмЁхнувсь
пЁд вусом, слухаючи палку бесЁду Семенову. Але, почувши про мандрЁвку в
столицю вЁд громади, Роман раптом стрепенувся, очунявся. Перед його очима
промайнули грошЁ, навЁть зашелестЁли пЁд пучками.
"А вЁн не такий дурний, як я гадав собЁ, - подумав вЁн. - То землю
купив, а тепер, бач, хоче мандрувати на громадськЁ грошЁ! Зна╨мо ми тЁ
мандри з чужими грЁшми!.. ╞й-богу, Семен розумнЁший, нЁж я мислив!.. Але
нЁчого з сього не буде. Куди такому мудьовЁ та до такого дЁла! Вже як йти в
столицю, то кому ж, як не сЁльському писаревЁ, людинЁ, що Ё грамоту знав, Ё
обдурити кожного потрапить!.. Чекай-но, братику, не туди тобЁ нЁс
стирчить...в
Роман протовпився межи громаду.
- Чекайте, люди добрЁ! - гукнув вЁн. - Це дЁло непевне! Ходили за ним
трохи бЁльшЁ голови, нЁж Семенова, та й то повернули нЁ з чим!.. Та ж би
там, у столицЁ, побачивши таке диво, зараз би нагнали Ёк лихЁй матерЁ: "Ачу,
невмиване, на село до цЁпа!.." Нема кого вибрати, та цЁпов'яза!..
- А що ж, тебе пЁслати? - крикнув хтось з юрми.
- ХЁба я кажу, що мене?.. ХЁба нема кого вибрати?.. О, якби я пЁшов, я
б уже знав, як там обернутися, я б там знав, що, куди Ё до чого!.. А то -
цЁпов'яз!.. Ха-ха-ха!..
Семен хотЁв щось казати, але громада так заметушилась, що нЁхто нЁчого
не чув, нЁхто нЁкого не слухав. До молодших пристали дЁди й зашамкали.
Воно добре було б так зробити, як радить Семен, та це справа не така,
як з горЁхом: розкусив та й вилужив зернятко... Тут ще треба помЁркувати,
розумом розкинути... Чи буде що з не©, з то© справи, чи нЁ, а грошЁ дай...
ГрошЁ дай! Еге! Так-то тепер легко за грошЁ; вийняв та й на!..
Громада погомонЁла, погомонЁла та й розЁйшлась.
Семен, лихий та сердитий, швидко поспЁшав з майдану. ЗлЁсть поняла
його.
"Турма... отара, - думав вЁн, - а не громада. Се╨-те╨, те╨-се╨, а як
дЁйде до дЁла, то й розточуться, розповзуться, як тая купа червакЁв на
сонцЁ... Тьху!.. Та дарма! Я сам зроблю дЁло, сам! Не треба менЁ нЁкого!..
ОбЁйдеться!.."
На жидЁвському за©здЁ, в маленькЁй кЁмнатцЁ, осяянЁ блимаючим свЁтлом
шабасЁвки, близько сидять оден коло одного Семен Ё жид-адвокат.
ВитрЁшкуватий лисий жид, пЁдсунувши на чоло здоровЁ окуляри Ё заткнувши перо
за вухо, любенько нахилився до Семена Ё поспитав:
- То вам "прошенЁ╨" написати в суд, пане хазя©н? Можна... Певно,
побились з ким у корчмЁ?.. Ну, чому не побитися: на те дав бог свято й
горЁлку".
- Та нЁ!..
- А може до мирового: певно, судитесь з ким зи землю...
- Та нЁ!.. Напиши менЁ, Мордку, до самого царя...
Мордко з жахом вЁдкинувся назад, пЁдсунув окуляри аж на лисину Ё
вирячив витрЁшкуватЁ баньки на Семена.
- Чи ви не п'янЁ часом, пане хазя©н, бодай ви здоровЁ були? - поспитав
вЁн з непевнЁстю в голосЁ.
- НЁ, не п'яний... Напишеш, що скажу... ТЁльки кажи, що тобЁ дати за
"прошенЁ╨"? А не заправ, як за рЁдного батька!
Мордко, склавши руки на черевЁ, пустив млинка великими пальцями Ё
пЁдвЁв вирлоокЁ баньки на стелю. ВЁн щось думав.
- Так, пане хазя©н, - озвався, врештЁ жид, - як я пишу в суд, то беру
карбованця, як пишу до мирового, то дев'ять злотих, а як до царя, то хЁба
багато буде - синю?
- Гм... а менше не буде?
- НЁ!
- Ей, бЁйся бога, спусти хоч трохи...
- Не можу!
- Ну, то пиши...
Мордко швидким рухом скинув на нЁс окуляри, поплював на пальцЁ,
об'яснив шабасЁвку Ё налагодивсь писати.
- Пиши так, - почав Семен, присунувшись ближче до жида, - пиши так:
"Ясний наш царю й батьку! Ми всЁ тво© дЁти - Ё пани, Ё мужики. Мужик дав
рекрута, мужик платить подать..."
- Ай-ай-ай, пане хазя©н! БЁйтеся бога, чи ж я можу писати до царя
по-мужицьки? - скрикнув здивований жид.
- Пиши так, як кажу. Адже не дурно пишеш.
Мордко здвигнув плечима, осмЁхнувся сам до себе Ё взявся до писання, а
Семен почав проказувати. Його думки, що зродились у серцЁ, а зростали в
головЁ, пливли вЁльно, як прозора течЁя в зелених берегах, Ё клались рядками
на паперЁ. Ще нЁяка суплЁка в свЁтЁ не була написана в такЁй щирЁй,
нештучнЁй формЁ, Ё, може, нЁ в одну не було вкладено такого незарного
почуття, тако© глибоко© вЁри в свою правду, тако© надЁ© на перемогу над усЁм
то© правди!
Лойова шабасЁвка стЁкала на лЁхтар розтопленим ло╨м, трЁщала Ё чадЁла
чорним гнотом, а Семен розжеврЁлими очима стежив за Мордком, що виводив на
паперЁ рядок за рядком, осмЁхаючись Ёнколи непомЁтно над сво╨ю роботою.
Скоро Семен занЁс на пошту та послав сво╨ "прошенЁе" - йому легше стало
на серцЁ, немов вЁн скинув якусь вагу з його. Тепер усе буде гаразд, тепер
доля не за горами! Подякують колись йому за пЁклування. Не батьки, то дЁти
подякують. ВЁн буде старий, немощний, то любо буде чути, як звЁдусюди
дякуватимуть йому: "СпасибЁ, дЁду, спасибЁ, що порятували". Гарно було
СеменовЁ, та вЁн чекав ще кращого.
Минув мЁсяць Ё другий, а з столицЁ вЁдповЁдЁ щось не присилають. Та
байдуже, незабаром мусять надЁслати. Поминули й жнива. Семен спродав трохи
хлЁба й заплатив пану Янковському п'ятдесят карбованцЁв довгу. РомановЁ нЁ з
чого було виплатити хоч би й частини, Ё це трохи гризло Семена, бо вже брат
натякав йому за довг.
Настала й осЁнь, а з столицЁ - нЁчичирк. "Що за дивом Чого там
рахаються так довго© Та хЁба ж так одна справа, там, мабуть, сила роботи!" -
заспокоював себе Семен, хоч чув, що йому чогось мулько на серцЁ. Так щось
часом точить серце, мов червак... Через кого пришлють вЁдповЁдь? Чи через
пошту на Семена, чи через волость, чи через станового? Ця думка турбувала
Семена; його серце починало голоснЁше калатати, скоро до вуха долЁтало
теленькання дзвоника або коли вЁн стрЁчався з соцьким. Семен частенько
навЁдувався на пошту, розпитував, чи нема╨ до його листа з столицЁ.
ВЁдповЁдь не прибувала, хоч час линув, несучи землЁ снЁговЁ шати...
Семен чекав, не тратив надЁ©. Але дедалЁ невпокЁй опанонував Семеном.
ВЁн зробився уразливим, нетерплячим. Його дратувало кожне жалЁсливе слово
бЁдно© Домни, котра не знала, що дЁ╨ться з чоловЁком, кожне материне
запитання, ВЁн тремтЁв та схоплювався з лави, як хто ввЁходив до хати. Часом
увЁ снЁ вбачалося йому, що соцький принЁс так довго очЁкувану бомагу, - ╡
Семен зЁскакував з полу, вибЁгав на подвЁр'я. А то видасться йому, що
незабаром, або й зараз-таки, мають покликати його до станового. ВЁн сЁдав
тодЁ на лавЁ Ё чекав. ╡ досить на той час стукнути кому-небудь сЁнешнЁми
дверима, щоб серце Семенове зупинилось в грудях, перестало битись, а
змарнЁле обличчя вмить пополотнЁло. Семена жерла гарячка, вЁн був сливе
недужий. Хрестини сина, що породила Домна восени, не здолали розважити
засмученого Семена, не розпорошили його гЁрких думок, його гризоти...
Минуло рЁздво, вЁдсвяткували й водохреще, а Ёз столицЁ нЁ чутки,
"Не пустили, - думав Семен про сво╨ "прошенЁ╨", - не дЁйшло...в
Ця думка трохи заспоко©ла Семена. Не дЁйшло - значить, нЁчого
сподЁватись вЁдповЁдЁ. Але мара безземелля в будучностЁ, що була зникла на
якийсь час, знов з'явилась Ё стала перед ним у грЁзнЁй постатЁ. КолишнЁ
думки знов турбують Семена, знов точать його, мов шашЁль дерево; вЁн не ма╨
вже сили спекатись непроханих гостей. Думка за думкою, мрЁя за мрЁ╨ю
котяться в бЁднЁй головЁ цЁпов'язовЁй, як хвилЁ на безкрайому рездоллЁ моря,
котрим годЁ змагатися з невпинним, могутнЁм вЁтром.
Розпалена уява Семенова переносить його в пришлЁ часи, в тЁ© часи, коли
людям стане тЁсно на сво©х грунтах, коли, зубожЁлЁ, голоднЁ, вони враз з
усЁх грудей скрикнуть: "СмертЁ нам або поля!.." Але поля нема, смерть не
приходить, Ё голоднЁ, зворохобленЁ лави, повнЁ розпуки й зневЁр'я, ринуть на
багатих, на тих, що то мають грунта необмеженЁ, що не знали досЁ голоду й
холоду. Лама╨ться всяка правда, розлива╨ться море кровЁ людсько©... ╡ не
спинити тодЁ то© колотнечЁ, як не спинити хуртовини, не спинити зливи, що
затоплю╨ землю, клекоче бурчаками, руйну╨ греблЁ й все, що на дорозЁ...
СеменовЁ ста╨ моторошно. Чи вЁн не хорий, бува╨? Що се йому верзеться,
що се привиджу╨ться?.. ╡ вЁн силку╨ться оту нЁсенЁтну уяву розпорошити
здоровими думками. Чи може так бути, як йому уявилося? Що земля подЁля╨ться
на шматочки, що людей все бЁльша╨, а землЁ не прибува╨, що вже й тепер
чимало бурлакЁв, а далЁ й бЁльше буде - це кожний бачить й зна╨. ДалЁ.
Голодний вовк серед дня, не боячись смертЁ, хапа╨ вЁвцю з отари, а голодна
людина не багато краща за вовка. ╡ це очевидячки. Ну, а коли так... а коли
так, то все це може справдитися... Семен чу╨, що його уява зроста╨ в Ёдею, в
яку вЁв вЁрить Ё яко© заразом жаха╨ться... "Але як це може бути, щоб до
таких простих речей не домЁркувались досЁ? - тремтячи, як у пропасницЁ,
дума╨ Семен. - Невже до цього нЁхто ще не дЁйшов розумом? Мабуть, що нЁ, бо
не запобЁгають лиховЁ... Се вже менЁ десь так бог дав, зняв бЁльма з очей,
щоб я других, розумнЁших та сильнЁших за себе, навЁв на стежку... ╡ я
виявлю, я мушу виявити свою думку, та одному лиш царевЁ Ё бЁльш нЁкому... Не
посилатиму "прошенЁя", однаково не пустять... Треба конче самому, на
словах...в Семен згаду╨, що на мандрЁвку в столицю потрЁбнЁ грошЁ, а в нього
поки що самЁ йно довги, але згодом заспокою╨ться: байдуже! Як не тепер, то в
четвер, аби дЁп'яти свого...
НадЁя знов загрЁва╨ болюче серце Семенове, цЁпов'яз знов ма╨ чим жити.
╡ Роман ма╨ Ёдею, ще й гарну Ёдею, але то таку гарну, що навЁть на саму
згадку про не© усмЁшка осява╨ його обличчя. Роман домЁркувався, що тЁ три
морги землЁ, якЁ недавно купив Семен Ё якЁ наче сам бог притулив до його,
Романово©, ниви, не потрЁбнЁ СеменовЁ. Авжеж не потрЁбнЁ, бо вЁн не вмЁ╨
шанувати ©х. Брат не матиме пожитку з того грунту, бо вЁн марну╨ свою працю,
розсЁвав ©© на дурницю. Ось недавно Мордко хвалився, що взяв вЁд нього п'ять
карбованцЁв за якесь там "прошенЁ╨"... ╡ що з того "прошенЁяв3 Якби користь
яка, а то - халепи ще не бачив!.. Ну, з'©в би за тЁ грошЁ ласо, пропив би ©х
- усе б була признака, а то по жидах-дерисвЁтах розсЁвати!.. НЁ, не потрЁбна
такому земля, однаково змарну╨... А це грЁх. Адже й батюшка в церквЁ каже:
"Всякому маючому дасться, а вЁд немаючого й що ма╨ - вЁдбереться..." А кому
ж вЁдЁбрати ©©? Роман нЁкому не дасть вЁдЁбрати, вЁн сам вЁдбере землю...
ТЁльки як же це зробити? Правити через суд довг з Семена - так мало ще
напозичив... ще не час... Питання це забило клин у тЁм'я РомановЁ, але вЁн в
кЁнцЁ заспоко©в себе: "Якось вона буде! Не кабак же в мене на плечах, а
голова, та ще й неабияка!"
Промайнула метеликом весна, збЁгало, мов день оден, й лЁто. Почали люди
серпи гострити, лаштуючись до жнив. Семенове жито зародило на диво. Густе,
високе, воно гнуло додолу важкий колос, наче згиналось до Романового, що
зараз-таки на сумЁжному полЁ стирчало догори, рЁдке та мЁзерне. Ця картина
несказанно дратувала Романа.
- Скажусь, збожеволЁю, як не вЁдберу цього поля! - казав вЁн,
затискаючи зуби. - Я його пЁдпалю... БЁгме, пЁдпалю... Хай пропадав... Та не
пропаде, ледащо: дам грошей на хату, ще раз позичу, а поле таки буде мо©м...
Вже як сказав, що буде, то буде...
╡ Роман грЁзно поглядав на молодшого брата, що почав уже жати стигле
жито край поля. А Семен не знав, не вЁдав й не причував навЁть свого ворога.
ВЁн жав, заклопотаний власною думкою. ПЁшла чутка, що до Межибожа, де
зЁбралась сила вЁйська, мав незабаром прибути хтось з царсько© родини. Ця
новина дуже була на руку СеменовЁ. До Межибожа не так-то далеко, можна туди
по©хати, от коли б тЁльки обжатись та звезти хлЁб. Вже вЁн конче подасть
"прошенЁ╨", виблагав дозволу й грошей на порогу, при©де в столицю й виявить
свою та╨мницю царевЁ...
Люди обжались. ЗаскрипЁли вози, замотали головами круторогЁ, здержуючи
з гори високЁ, мов хати, хури, наладнованЁ золотими снопами. Почалась
возовиця. Семен звЁз свЁй хлЁб ранЁше вЁд других Ё склав у стодолу. ВЁн
квапився вирушити в дорогу.
Був чудовий серпневий ранок. Сонце встало ясне, веселе, умите Ё
зараз-таки почало гратись в золотими стЁжками жита й пшеницЁ, що стояли,
пишаючись, на кожному обЁйстЁ. ГоробцЁ цвЁрЁнькали та чубились коло стЁжкЁв,
де було чимало витрушеного зерна. ТЁльки людям було загайно, бо вони ще не
покЁнчили цЁлком у полЁ. В селЁ було пусто й тихо. ДверЁ в хатах були всюди
зачиненЁ, В НаумишинЁй хатЁ теж не було нЁкого, бо Семен, маючи увечерЁ
©хати до Межибожа, хотЁв налагодити жЁнцЁ дров Ё подавсь у лЁс, а жЁнки
копали в полЁ бараболю.
Роман йшов улицею, йому треба було до тестя. ВЁн ще здалеку наглянув
братовЁ стЁжки й стодолу, що стояла повна снопЁв край дороги. Романа так Ё
шпигнуло щось у серце.
"Якого хлЁба навозив!.. - подумав вЁн з заздрЁстю, мало не з ненавистю
до брата. - Оце попродасть Ё принесе менЁ довг... хоч не ввесь, частину...
та не бачити менЁ його поля, мов свого носа... Мав вЁн хлЁба... ма╨!.. а
якби те╨...- Роман поправив вогонь у люльцЁ. - взяло б ся вогнем - Ё нема...
╡ лиш купа попелу лежить замЁсть хлЁба... Не взяв би його кат, позичив би я
йому на хату... Зате б Ё ниву мав1.. 1 чого, дурний, налякався? - казав
Роман, цокаючи зубами, мову пропасницЁ, та озираючись навкруги. - Й духа
живого нема╨... не побачать... От взяти так...- Роман вийняв губку 3 кишенЁ,
- зробити так...- вЁн запалив шматок губки з люльки...- а далЁ так... Ё
годЁ...в Роман кинув тлЁючу губку на ожеред соломи, що лежав коло стодоли, Ё
поваживсь тЁкати... Але - ой леле!.. Що ж се таке? Ноги РомановЁ мов
прикипЁли до мЁсця, сили десь раптом щезли, Ё вЁн не може порушитись,
заразом тямлячи, до болю 'в мозковЁ тямлячи, що й стояти не можна... А проте
вЁн сто©ть Ё чу╨, як уся кров його вбЁглась до серця, Ё не може вЁдвести
широко розплющених очей вЁд губки, що жарить на соломЁ проти вЁтру...
Роман натужу╨ всЁ сво© сили, усю волю Ё, зрошений холодним потом,
непевним кроком сливе бЁжить далЁ...
А над тихим мертвим селом вже понеслось вЁд дзвЁницЁ тривожне: бов,
бов, бов... То хтось, побачивши стовп чорного диму, що звився аж пЁд небо,
дзвонить на пожежу. Хто був лиш на селЁ - складав стЁжки або копавсь на
городЁ - усЁ висипали на улицю, озираючись навкруги, шукаючи того
невблаганного ворога сЁльського в лЁтню посуху... Хто горить!.. Де?...
Либонь ╡ван Галузка... НЁ, ЯкЁв Коваль... Наумишина хата!.. "Наумиха
горить!.." - кричить хтось зЁ стрЁхи, куди вилЁз роздивитись краще... ╡ всЁ
ринуть туди, де хмарою в'╨ться чорний дим, попереджаючи хвилЁ полум'я...
Ось чутно, як лопотить хтось босими ногами по улицЁ. То десятник, без
шапки, розхристаний, придержуючи груди руками, кричить, важко вЁдсапуючи:
- Поже-жа!.. ххе!.. ххе!.. ххе!.. Поже-жа! ххе..! ххе!.. Десятник уже
зник, його поклик "поже-жа" тихЁше лунав з-за хат, але те лопотання босих
нЁг, те вЁдсапування розхвильованих грудей, невгаваюче бовкання дзвона, чад
з диму, що розноситься вЁтром, сповняють повЁтря несказанною тривогою, Ё
тривога обхоплю╨ всЁх, хто вЁддихав лиш тим повЁтрям...
Ось бЁжать з поля сполоханЁ люди, прямуючи на чорну хмару диму.
- Ой, матЁнко, наче наша хата... ой!.. ой!..
- Та не ж на нашЁм кутку! Десь коло Наумихи!..
Курява звива╨ться з-пЁд прудких вЁд жаху нЁг, вузькЁ пЁдтички жЁнок
лопотять, черкаючись об халяви.
БЁля Наумишино© хати - содома, Вогонь обхопив стодолу, старики,
перекинувся на хату. На подвЁр'© спека, як у пеклЁ. 3 розпеченими обличчями,
обЁллянЁ потом, замазанЁ болотом, метушаться люди коло вогню, намагаючись
вгасити його.
- ХлЁб рятуйте! хлЁб! Розривайте стодолу!..
- Не розривайте, не треба! ГасЁть так!..
- Розривайте, кажу!..
ПалаючЁ крокви рухнули пЁд одностайним натиском, стрЁливши догори
ясними Ёскрами, а з середини стодоли вихопилось раптом полум'я й загоготЁло,
- Води!!
КЁлька вЁдер води бухнуло на вогонь; огонь засичав, прича©вся, дихнув
чадом Ё чорним димом, а далЁ вискочив й сам, ще потужнЁший, ще могутнЁший,
як незвитяжний переможець...
- ТягнЁть снопи!.. ГасЁть снопи!..
Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придимЁло,
Ё снЁпки лиш чадЁли, облитЁ водою...
3 хати виносили одежу, всЁлякий дрЁб'язок Ё складали все на купу. Люди
скупчились бЁля хати, бажаючи обрятувати хоч ©©. Але надаремне: вогонь
бурхав, скаженЁв, мов лютий звЁр, кидався на все, що могло горЁти,
вихоплювавсь там, де його й не сподЁвались. ВЁн наче глузував Ёз свойого
ворога - води, - що не мЁг дати собЁ з ним ради.
Вже хата сливе догорала, коли прибЁгли з поля Наумиха з Домною. Як
уздрЁла Наумиха, що дЁ╨ться, так руки й заломила.
- Ой, праця ж моя, праця надбаная!..
Вона кинулась до хати, але там жарЁли лишень головешки та стрибало
де-не-де полум'я. Наумиха метнулась до стЁжкЁв, а вони стояли то чорнЁ й
спопелЁлЁ, то жеврЁли тце, як жар у печЁ... Наумиха зняла руки до бога.
- Боже мЁй, боже!.. Що з нами сталося!.. Люди добрЁ, - благала Наумиха,
простягаючи до людей руки, - рятуйте мо╨ добро, рятуйте!..
Та нЁчого було рятувать уже.
Домна ревно плакала, притискаючи дитину до лона, мало не омлЁвала.
- Сину мЁй, сину, побила нас лиха година... Пропали ми, бЁдолашнЁ,
загинули...
МолодицЁ обступили Домну, зацитькували, гомонЁли.
- Бог зна, звЁдки й з чого занялося... Може, де дЁти вогнем бавились, а
може, жар у печЁ лишили, бува╨...
Аж ось верхи прискакав Семен Ёз лЁсу. ВЁн як злЁз з коня, як став,
мовчазний, згорнувши руки, на пожарищЁ, так Ё захолов. ВЁн сам не знав, що з
©м робиться. Так, наче дурний камЁнь, вЁдЁрвавшись од високо©-превисоко©
гори, впав йому на голову.
Роман теж з'явився на пожежу. На обличчЁ його малювався неспокЁй, але
що ж, - на те вЁн брат, щоб його болЁло братове лихо. ВЁн усе розпитувавсь
мЁж людьми: звЁдки почалось горЁти - з хати чи з стодоли - Ё яка б могла
бути причина пожежЁ: чи пЁдпалено, чи, може, самЁ необережними були з огнем?
Але нЁхто нЁчого не знав, кожний мав свою догадку.
Роман пЁдЁйшов до матерЁ й почав вмовляти стару, дивлячись кудись убЁк
неспокЁйними очима.
ГодЁ журитися... Так уже десь мало бути... Якось-то воно буде: вЁн,
Роман, не дасть ©м загинути, пЁдпоможе Ё лЁсу купити, Ё хату поставити...
Ось вЁн побалака╨ з Семеном, може, щось удвох й поворожать...
Наумиха слухала Ё лиш хитала безнадЁйно головою. Вона, мов той слимак у
свою шкаралущу, сховалась у власне горе й не сподЁвалась вже кращо© днини...
Семен ледве очумався. ВЁн пЁдходив до обгорЁлих снопЁв, що лежали
скрЁзь по подвЁр'ю й димЁлись, перевертав ©х, оглядав. Ось лежить його
праця, його кривавиця, його надЁя: чорна, мокра, чадна... Ось дивиться на
його чорна, обсмалена ру©на хати, жужмом лежить на позаливанЁй землЁ усяке
добро, лама╨ руки дружина, як смерть, ходить мати...
Але чудна рЁч: Семен дивиться на все це, як на чуже, в його серцЁ нема╨
того острого болю, того жалю, який повинен би бути. Семен це сам помЁча╨, Ё
йому навЁть дивно... ВЁн чу╨, що ноги самЁ, без його волЁ, носять його по
подвЁр'ю, руки самохЁть пЁдЁймають усяке манаття, складають у повЁтку, що
мав чудом яким заховалась вЁд вогню... Йому наче байдуже до всього. Чи то
справдЁ камЁнь який. впавши на голову, пригнЁтив мозок, що там не ворушиться
нЁчого, таки нЁчогЁсЁнько?..
Пожежу вгасили, люди розЁйшлись. ТЁльки три постатЁ хазя©в сновигали по
пожарищЁ, мов тЁнЁ. Так захопила ©х нЁч. НЁхто й не мислив спати; про вечерю
теж не було гадки, ВсЁ вони скупчились пЁд хатою в садку. Наумиха, напнута
чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на рЁг
безверхо© хати, Ё грЁла босЁ ноги на теплЁй ще землЁ. Домна з запухлим вЁд
слЁз видом, сидячи на призьбЁ, годувала дитину. Семен теж притулився оддалЁк
пЁд осмаленим деревом. Вони мовчали, а думи ©х круком чорним лЁтали по
пожаринЁ, розбивались мЁж чорними стЁнами.
"ПЁшло мо╨ добро, - думала Наумиха, - шумом збЁгло та вже не
вернеться... Не одну я нЁчку не спала, не оден день гЁрко працювала,
здоров'ям накладала, а тепер де воно? Попелом узялося... В цЁй хатЁ зросла
я, звЁкувала, зазнала добра й лиха... Я ж ©© сама й мастила, й вигладжувала,
пилочок обдмухувала, як дитину доглядала... Умру, мислила я собЁ, у сво©й
хатЁ, де кожний закапелочок бачив мою долю й недолю... Та не довелось... Що
ж, з богом не сваритися, на все його воля й змога..."
Дитина закоришмалась на руках в Домни, запхикала чогось, прокинувшись,
а Домна так Ё розЁллялась слЁзьми.
- Не плач, доню, - обЁзвалась Наумиха, - не поможеться з плачу... БЁльш
на свЁтЁ землЁ горовито©, нЁж рЁвно©, бЁльш чоловЁк мусить горя прийняти,
нЁж радостЁ...
Наумиха не плакала. Горе посухою впало на ©© очЁ, висушило сльози. А
Семен сидЁв Ё без думки дивився на зоряний обрЁй, що свЁтивсь межи деревами.
Себто, в його головЁ мигтЁли якЁсь шматки думок, просувалися якЁсь неяснЁ
образи, та вЁн нЁяк не мЁг впЁймати ©х, зв'язати докупи. ВрештЁ, вЁн почув,
що по тЁлЁ його мов комашня залазила. Семен загорнувсь у свиту, але його
взяли дрижаки. ВЁн наваживсь знятись з мЁсця, обернувсь до хати Ё глянув на
чорнЁ, пошарпанЁ стЁни. ╡ враз ясно, виразно вдарила йому в голову думка:
"ЗгорЁла хата, згорЁв хлЁб..." Семен почув, що серце його раптом обЁрвалось,
впало... у грудях щось стиснуло, в головЁ закрутились думки колесом,
колесом... ДалЁ колесо пЁшло вЁльнЁше, тихЁше Ё за кожним рухом одкривало
дЁйснЁсть... Мозок СеменЁв почав вбирати в себе усЁ найдрЁбнЁшЁ подробицЁ
то© дЁйсностЁ, Ё з тих подробиць складалась невесела картина його стану,
малювалась безрадЁсна пришлЁсть...
Семен знявся з мЁсця Ё почав ходити вздовж обсмалених стЁн.
- Сину, - обЁзвалась Наумиха, - не сумуй, не гризись... 3 богом не
битись... Треба щось радити, а не сумувати...
- Знаю, що треба...- наблизився Семен, - та що менЁ дЁяти, за що руки
зачепити?
- 3давться менЁ, що Роман, як був на пожежЁ, казав, що поможе... ЛЁсу,
казав, куплю, чи що... От вже не згадаю... ПЁшов би ти до його, порадився...
- Добре, мамо, пЁду...
- ВЁн-бо, той Роман, не такий вже й поганий, як я гадала...- казала
наче до себе Наумиха, та Семен ©© не слухав; вЁн мЁркував, що почати...
А на сходЁ вже порожевЁло. Подихнув пустовливий вЁтрець, той вЁщун
свЁтання, побудив пташки, дерева, збудив Ё нЁчну тишу вЁд солодко© дрЁмоти
та виповнив ©© передранЁшнЁми голосами.
Почули й конЁ СеменовЁ, що мав на свЁт благословитись, й заЁржали,
голоднЁ, в повЁтцЁ.
Семен стрепенувся: те Ёржання нагадало йому, що вЁн збирався вчора в
дорогу. "А я й забув! - осмЁхнувся прикро Семен, - Невже оце менЁ й не
©хати1.. Як? Щоб я випустив з рук таку оказЁю?.. НЁколи! По©ду,
сьогоднЁ-таки по©ду, та й годЁ!.."
Ця думка пЁдбадьорила Семена, Ё вЁн навЁть заснув на хвилинку,
примостившись на травЁ пЁд деревом.
ВранцЁ пЁшов Семен до Романа. Роман позичив грошей на хату, ще й обЁцяв
дати хуру до лЁсу пЁд матерЁал. Семен заспоко©вся трохи. ВЁн зважився конче
©хати нинЁ до Межибожа, щоб не опЁзнитися. Сказавши жЁнцЁ й матерЁ, що вЁн
по©де по лЁсах оглядати, де кращий матерЁал, та забариться, мабуть, зо два
днЁ, Семен подався в свою мандрЁвку з налагодженим заздалегЁдь "прошенЁ╨м".
3 заспоко╨ним серцем, повним надЁ© на щасне скЁнчення справи сво╨©,
повертав Семен з Межибожа додому. Правда, не все так склалося, як
жадалося... 3 царсько© родини нЁкого не було в лагерях, Ё Семен подав сво╨
"прошенЁ╨" найстаршому генераловЁ, що весь так Ё сяв вЁд хрестЁв та
золота... Генерал, спасибЁ йому, людяний такий, нЁ кришечки не сердитий,
узяв "прошенЁ╨", вЁддав сховати... Уже ж вЁн, певно, вЁрний царський слуга,
уже б вЁн не повинен змикитити...
Жваво, з юнацькою енергЁ╨ю, заходився Семен ставити хату. ВЁн звЁз
матерЁал, полагодив обсмаленЁ стЁни, звЁв дах. Баби мастили стЁни, Семен
поширю покрЁвлю - робота кипЁла, горЁла в руках. Не оглянулись, як стала
хата ще вища та рЁвнЁша за стару. ОбрятованЁ вЁд огню снЁпки вимолотили,
зЁбрали трохи зерна, присмаленого, правда, але, змЁшавши з позиченим в
гамазе©, можна було ©сти. Просо стояло ще на полЁ, кукурудзу Наумиха теж не
виломила ще - тож була надЁя на приварок. Е, якось воно буде... Зимою можна
хурманкою заробити якого карбованця, баби вЁзьмуть у пана на буряки на
вЁдробЁток, теличку можна продати.. Тра якось ворожити... Що ж, живий
чоловЁк живе й гадав...
За клопотами, за працею Семен й забув про сво╨ "прошенЁ╨". Але так коло
чесного хреста прибЁг соцький тикати Семена до станового. У Семена так Ё
тьохнуло серце.
"Це, мабуть, вЁдповЁдь Ёз столицЁ прийшла", - подумав вЁн, поспЁшаючи
до станового. йому було Ё радЁсно, Ё боязко заразом, тривога здЁймалась у
серцЁ, усякЁ здогадки снувались по головЁ. Семен, мало не скрутився з
нетерплячки, чекаючи, поки становий пообЁда╨. ВрештЁ його покликано в
канцелярЁю. Становий стояв серед канцелярЁ© з папером у руках.
- Ти подавав "прошенЁ╨" на царське ймення? - поспитав вЁн у Семена.
- Я.
Становий поклав папЁр на стЁл Ё глянув на Семена.
- А тепер скажи менЁ, що ти ма╨ш казати царевЁ?
- Сього я нЁкому не виявлю, ваше благородЁ╨, опрЁч царя самого.
- ╡ менЁ не скажеш?
- НЁ!
- А як я тобЁ звелю?
- ╡ тодЁ не скажу...
Становий здивованим поглядом змЁрив Семена вЁд голови до п'ят, наче не
сподЁвався тако© упертостЁ.
- Тут прийшла вЁдповЁдь на тво╨ "прошенЁ╨", - сказав вЁн врештЁ,
схилившись над столом Ё роздивляючись в паперах.
СеменовЁ затамувало дух у грудях. В головЁ ро╨м заметушились рЁзнороднЁ
думки, випереджаючи змЁст вЁдповЁдЁ, очЁ неспокЁйно стежили за рухом пальцЁв
станового, що шелестЁли паперами... В шелестЁннЁ тому причувалося СеменовЁ:
при©зди, розкажи свою та╨мницю... Страх обгорнув Семена. Семен чув, що не
витрима╨ довго натуги, в якЁй були його нерви...
А становий, як на те, повагом перекидав листки паперу, нахилившись над
столом, наче забув на Семена.
- Прийшла вЁдповЁдь...- обЁзвався, врештЁ, становий. - Велено менЁ
об'явити тобЁ, що "прошенЁ╨" тво╨ "оставлено без посл╨дствЁя".
- Як се... "без посл╨дствЁя"? - не зрозумЁв Семен.
- А так... признали, значить, що воно не слушне, не варте уваги, Ё
казали менЁ оповЁстити тебе про це".
- Так Ё сто©ть у тому паперЁ?
- Так Ё сто©ть, - усмЁхнувся становий. - Ну, чого ще чека╨ш? ДЁзнався
та й йди собЁ з богом! - додав вЁн.
Але Семен не поворухнувся та лиш дивився на станового широко
розплющеними очима, повними остраху, жалю, розпуки.
- Соцький! - гукнув становий, стривожений непевним Семеновим поглядом.
ВбЁг соцький.
- Ти зна╨ш сього чоловЁка?
- Знаю, ваше благородЁ╨... Адже це Семен Ворон, з нашого-таки села...
- Як вЁн там у вас?.. Чи в його всЁ вдома? - покрутив пальцем становий
коло чола. - Зайця, часом, в головЁ нема╨?.. Га?
- НЁ, ваше благородЁ╨, не помЁчали... Людина спокЁйна...
- Ну, то йдЁть собЁ з богом...
- ХодЁм! - торкнув соцький Семена, вЁдчиняючи дверЁ.
Семен вийшов з канцелярЁ© Ё нерЁвною ходою, з шапкою в руках, сливе
непритомний, подався дорогою... ВЁн йшов, не помЁчаючи, що йде не додому, а
кудись навмання... В ушах його лунали слова: "без посл╨дствЁя"... "без
посл╨дствЁя"... Ё мов довбешкою стукали по головЁ... ВЁн чув, що його шось
пече глибоко... там... пЁд серцем... Семен зупинивсь,
- Та й тЁльки? - сказав вЁн наголос. - Та й тЁльки з мого заходу?! - ё
сльози стали йому в очах. - А! Бий його лиха година! - скрикнув з розпукою
Семен Ё вдарив шапкою об землю, ВЁн сЁв долЁ Ё закрив обличчя руками. Ще
нЁколи не було йому так важко, так гЁрко, ще нЁколи не щемЁло так серце...
Чого вЁн чекав, чого сподЁвався? То був дим, Ёмла, що розвЁялись од подиху
дЁйсностЁ... Ё разом з тим, як та Ёмла розсЁвалася, в головЁ йому немов
свЁтало, а на серце налягала вага безнадЁйностЁ... ╡ ця безнадЁйнЁсть болЁла
Семена гЁрше, нЁж найтруднЁшЁ рани в свЁтЁ. Вже смерком опам'ятався Семен Ё,
розбитий, зневЁрений, подався додому.
А дома чекало його нове лихо. Наумиха стрЁла його з оповЁсткою з суду,
що принЁс десятник. Роман позивав Семена за позиченЁ грошЁ. Семен так Ё
вдарився рухами об поли.
- От тобЁ ма╨ш! Що ж це за диво?..
ВЁн побЁг до брата.
"РозбЁйник!.. Людожер!.. ВЁн хоче мо╨© загуби!.. - хвилювався дорогою
Семен. - ПЁду Ё задушу його, як гадину!.."
Але душити було нЁкого. Семен не застав брата дома, вЁн кудись по©хав у
дорогу.
Не було його на другий й на третЁй день. НавЁть на суд Роман не
ставився, а пЁслав замЁсть себе лисого Мордка.
ГрошЁ, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити,
то продали три морги родючо© землЁ, куплено© вЁд пана Янковського. Нехто ж,
як брат рЁдний, й купив тую землю. "Дурний впустить, розумний пЁдЁйме", - як
каже Роман.
╡ знов перед Семеном чорне, пооране поле з ярами та видолинками, ще
чорнЁшими, ще сумнЁшими. ╡ знов Семен - наймит, орючи панську ниву, погуку╨
на чужЁ воли. ОсЁнн╨ сонце сЁда╨ за горою, на обрЁ© ста╨ червоно, як у
горнЁ, бЁлий туман котиться ярами та видолинками... СеменовЁ байдуже, що
сЁда╨ сонце, що з ярЁв виступа╨ нЁч, несучи спочинок усЁм трудящим. ВЁн, як
Ё зрання, щиро налягав на плуга, рЁвно крав чорну землю скибу за скибою...
- Не журись, Семене, - гукав на його погонич, - бач, як сонечко тягне
за наймитом, поспЁшаючись на спочинок... О, ще вершечок жеврЁ╨... ще
скалочка... ще одна мить - Ё край роботЁ...
Last-modified: Fri, 26 Jul 2002 06:26:05 GMT